Американцям значно легше було повалити пам'ятники Хусейну в Багдаді, аніж зламати живого Саддама, який недавно постав перед судом. Уже перше засідання показало світові дивні метаморфози: пригнічений на той час, коли американські вояки впіймали його в Кіркуку, зарослого патлами, напівобідраного, апатичного, майже божевільного, диктатор під'їв і оклигав у американському «СІЗО» — й постав перед іракцями впевненим, переконливим, сильним. Оглядачі провідних світових газет одностайно констатували: замість розчавленого підсудного світ побачив не менш сильного, ніж у часи свого абсолютизму, колишнього диктатора. Можливо, це остання маска Хусейна?

Одним із перших, хто в теоретичній філософії обгрунтував тупиковий шлях європейської цивілізації ХХ століття, був Освальд Шпенглер зі своєю знаменитою працею «Захід Європи». Виявляється, практика європейських завоювань Сходу обертається для тієї ж Європи от чим. Завоювати не завоювали, навпаки, відкрили всі свої слабкі сторони. І тепер ми маємо зовсім іншу картину: тепер Схід «освоює» Захід, і, потрібно сказати, досить успішно. Але вдумайтеся: за які-небудь кілька десятиліть Схід майже зрозумів, а може бути, зрозумів до кінця Захід, чого не міг зробити цей самий Захід за кілька сторіч. Ніякі хрестові походи Середньовіччя, мотивовані звільненням Гробу Господнього, ніякі сучасні війни, мотивовані демократичними курсами, не наблизили західну людину до «оволодіння» Сходом. У чому розгадка? Не розуміє, не розуміє і, напевно, ще довго не зрозуміє західна людина, що причина її невдач і поразок на «східному фронті» в нiй же самiй. І є підозри, що східній людині про це відомо дуже давно.