У більшості господинь на кухні є соєвий соус. Приправа не першої необхідності, але вона суттєво урізноманітнює можливості приготування різних салатів, гарнірів, м’яса і риби. І хоча соєвого соусу багато у страви не додаси, знати про те, з чого він складається, варто. Щоправда, інколи про повний склад інгредієнтів можна дізнатися лише після проведення лабораторних досліджень.
Узагалі, соєвий соус — це продукт ферментації (бродіння) соєвих бобів, у який часто додають злаки. У ньому багато глютамінової кислоти природного походження, завдяки якій соєвий соус підкреслює і підсилює смак страв. Головний мікроорганізм, який сприяє утворенню цього соусу, — це грибок, пліснява роду аспергил. На практиці усе виглядає так: боби замочують і проварюють, пшеницю обсмажують і подрібнюють. Після ретельного перемішування у відповідних пропорціях до цієї суміші додають закваску, яка може містити кілька видів мікроорганізмів, зокрема дріжджі і молочнокислі бактерії, а також сіль. Після цього суміш бродить (ферментується) упродовж періоду від 40 днів до кількох років. Насамкінець соус фільтрують і пастеризують. Це класичний спосіб приготування. Швидше і дешевше зготувати соєвий соус за допомогою гідролізу. Ще один варіант — змішування соусів (зготованого у результаті природного бродіння і гідролізного). У такий спосіб суттєва економія поєднується з наближеним до натурального смаком. Тим часом виробники можуть «присмачувати» свою продукцію консервантами, підсилювачами смаку, фарбником «цукровий колер» (перепалений цукор), синтетичними підсолоджувачами, лимонною і молочною кислотами, спеціями і прянощами. Загалом, усе це дозволено використовувати, але всі інгредієнти виробник зобов’язаний задекларувати для споживачів на етикетках.
Спеціалісти Центру незалежних споживчих експертиз «Тест» дослідили 7 видів не найдорожчих, але популярних соєвих соусів у пляшках: класичні Новаро і Katana розливають в Україні, решта — імпортного виробництва: класичні «Азіфуд» і «СенСой», світлий Haday, оригінальний Heinz та Kikkoman, в якого на етикетці, крім загальної назви продукції, написано лише «натурально зварений».
Нічого про спосіб виготовлення не можна знайти на упаковці соусів Новаро, Katana та Heinz. У решти є інформація, що це продукти натурального бродіння, отже, не мають містити у великих кількостях консерванту бензойної кислоти. Тим часом у лабораторії з’ясували, що у зразку «СенСой» 113,2мг/кг сорбінової та 174,2мг/кг бензойної кислоти; у Katana — 210,7мг/кг сорбінової і 291,7мг/кг бензойної. Великі кількості цих кислот свідчать про те, що додавали їх у соуси цілеспрямовано. Але споживачам про це не повідомили. Небагато бензойної було і в Heinz та Kikkoman (відповідно, 21,7мг/кг і 29,2мг/кг). Утім малі дози, найімовірніше, — це природна бензойна кислота, що утворюється при ферментації.
Із семи протестованих соусів за узагальненими результатами кращим став Heinz. Найбільше претензій було до смаку соусу Новаро, найдешевшого у тесті (4,02 грн за 100 мл). Найдорожчий із протестованих — Kikkoman (22,80 грн за 100 мл).
Раніше до солі більшість господинь ставилася взагалі за залишковим принципом: яка потрапить під руку, таку і клали у споживчий кошик. Уже не один рік, як стали придивлятися, йодований мінерал в упаковці чи ні. Інше питання: що криється за написом «йодована», чи насправді сіль є такою? У цьому спробували розібратися експерти Центру незалежних споживчих експертиз «Тест». >>
У назвах можна заплутатися. Є українське слово «накладанець» — зрозуміло: накладені на переважно хлібну основу шматок сала, ковбаси, сиру чи іншої смакоти. Бутерброд — у перекладі з німецької «хліб із маслом». Найпопулярніші в американців бургери-гамбургери — різновиди сендвічів. >>
Приправляючи борщ чи печеню чорним меленим перцем, ми рідко згадуємо (або не завжди знаємо), з якої рослини ця приправа. Piper nigrum — така загальновідома у світі назва — це напівздерев’яніла вічнозелена ліана завдовжки аж до 15 метрів. Має велике, довгасте, м’ясисте, зверху темно-зелене, знизу зеленувато-сизе листя. >>
У період економічної кризи — це саме зараз, коли зарплати й пенсії застрягли на місці, а ціни на все підскочили у два-три рази, — зрозуміло, більшість людей намагається економити. Просто змушені купувати дешевші продукти. >>
Інколи хочеться уявити себе на урочистій чайній церемонії: японській чи китайській — із правильним заварюванням, спеціальним чашечками і приємною музикою. Домашнє смакування чаєм дуже часто, особливо вранці, відбувається поспіхом. >>
Напередодні свят захотілося мені привітати одну хорошу жінку. Подарунок мав бути символічним і бюджетним — якнайкраще в ці рамки вписувалася коробка цукерок. Звичайно, хороших. Похід у найближчий супермаркет і ретельне вивчення етикеток дещо приголомшили. >>
