Олена Хамула, Ігор Пісоцький та Віктор Дубович (зліва направо) після оголошення вердикту апеляційного суду. Фото автора.
Апеляційний суд у Черкаській області залишив без змін вирок Придніпровського райсуду міста про позбавлення волі 40–річної Олени Хамули. Ця жінка прославилася тим, що заснувала в Черкасах церкву «Служіння Святого Духа», діяльність якої зробила боржниками чимало довірливих членів секти. Загалом черкащани заборгували близько 30 млн. грн. Суд конфіскував у пані Хамули майно та відміряв їй дванадцять років тюрми. Такий самий термін мають «відсидіти» і її спільники — 56–річний Віктор Дубович та 37–річний Ігор Пісоцький.
Молитися до церкви «Служіння Святого Духа», яку вчителька музики Олена Хамула створила ще у 1998 році, регулярно ходили більше трьохсот черкащан. Третина з них перетворилася на справжніх рабів пасторші, яка зуміла переконати людей в тому, що вона посередник між ними та Богом. У її силу сліпо вірили. Вправна пасторша переконувала довірливих черкащан у руйнуванні світової фінансової системи, змушувала їх брати кредити та жертвувати десятину для її церкви. Заради «Служіння Святого Духа» парафіяни взяли у банках та кредитних спілках чималі суми — загалом на 30 млн. грн., приблизно 7 мільйонів iз яких віддали на благо церкви.
«Нам порадили цю церкву, коли захворіла донька. Олена казала: «Ти тільки вір! І все пройде!» — розповідає «Україні молодій» Галина Старовойт, котра прийшла у церкву однією з перших із сином та невісткою. Каже, була наче в чаду, бо вірила кожному слову пасторші — та постійно скаржилася, яка вона бідна, чоловік кинув. Тиснула на жалість, доки людські серця стали такими, що з них ліпила все, що хотіла. Казала прихожанам: «свій розум викидайте і наповнюйте голову святим духом».
«І замість того, щоб вивчати слово Боже, — наголошує пані Галина, — прихожани годинами молилися за неї, навіть ремонт у її квартирі робили власноруч і вважали це за щастя. Вона нас просто зомбувала, втовкмачувала, що дружба зі світом — це ворожнеча проти Бога, забороняла спілкуватися з родичами та сусідами!».
За її словами, Хамула керувала парафіянами навіть у таких дрібницях, як харчування. Їм не дозволялося їсти картоплю, а поститися треба було не лише дорослим, а й дітей наказувати за непослух постом.
«Вона трьох моїх малих онуків так «пресувала», що ті по три доби постили, від чого втрачали свідомість», — пригадує минулі жахіття жінка. Каже, за час перебування у церкві взяла у комерційних банках аж тридцять кредитів. Навіть не рахувала, скільки віддавала у церкву, бо то гріх. Одного разу зібрала доньці 500 доларів, а потім вирішила, краще віддати їх Хамулі. Так і зробила. Галина Старовойт зізнається, прийшла у церкву не бідною, а тепер усе її майно арештоване, а через секту розлучилася з чоловіком.
«А я звинувачую Хамулу в смерті дружини. Не дозволяла їй звертатися до лікаря, бо Бог зцілить будь–яку хворобу. А пухлина збільшилася й пізно прооперували», — додає крізь сльози житель Черкас Олександр Харченко, який ходив у церкву чотири роки поспіль. Він пригадує, як пасторша залякувала людей, мовляв, тих, які не будуть брати кредити, Бог покарає — на них прийдуть прокляття. А більше у церкву жертвуватимеш, більше й Бог оберігатиме. Олександр узяв сімнадцять кредитів, а дружина дванадцять. Були навіть кредити під 40%! Тепер, каже, до кінця життя з боргами не розплатитися, а на руках маленька донька.
«Я теж кредитів на 75 тисяч гривень узяв і гроші віддавав у церкву. Зовсім не думав, як буду розраховуватися з банком. Тільки через два роки збагнув, що тут щось не так», — у розпачі розводить руками інший парафіянин Олександр Петров.
«Хамула переконувала, що вміє зцілювати. Я повірив їй, коли під час молитви мене почало трусити, підкидати. Падаю на підлогу і ричу. Пасторша пояснила, що вигнала з мене біса», — вступає у розмову колишній прихожанин Михайло Храбров. Каже, пасторша проповідувала вчення про сім’ю, навіть про те, як подружжя має поводитися у ліжку, вважала, що дітей за проступки треба бити ременем. На проповіді збиралися ледь не щодня, заборонялося пропускати зібрання, дивитися телевізор, читати книжки й газети.
За його словами, служба у церкві завжди проходила на емоціях, Олена Хамула сідала за рояль, грала, а потім, коли всі розслаблялися, читала проповідь про те, що парафіяни діти Божі, тому мають жити розкішно. Для цього треба брати кредити, а Бог із ними сам розбереться. Мовляв, гроші знеціняться й розрахуємося з боргами однією зарплатою. Постійно кидала у зал фрази на зразок — «Ідіть за Богом!», «Будьте покірні!», а люди впадали в стан трансу, танцювали.
Пасторша першою взяла з десяток кредитів, наголошує пан Михайло, за нею пішли до банків і парафіяни. Куди Хамула витрачала здані їй кошти, вона ніколи не звітувала. Тих, хто не бажав залазити у кредитну кабалу, від церкви відлучали. Сам він за два роки оформив 34 кредитні договори, на суму близько 500 тис. грн.
«Гроші позичали й особисто для неї. Я на себе оформив джип, хоч в Олени вже було кілька авто. Моя мама взяла 10 тисяч гривень для помічниці пасторші — Світлани Дубович», — веде далі Михайло Храбров. При цьому, наголошує, пасторша переконувала, мов, не виконуєте волю Бога, мало кредитів ще набрали. Щоб гасити борги, які постійно збільшувалися, чоловік змушений був продати квартиру, де жив із дружиною і двома дітьми. Зараз мешкає у знайомих, а дзвінки від банків та колекторів у його мобільному не змовкають.
«Ми брали одні кредити й закривали ними попередні, при цьому завжди у церкву платили десятину. Постійно були в молитвах та постах, по три доби — без води і їжі, організм виснажений, тому вірили в усе, що говорила пасторша», — говорить пан Михайло, який тепер очолює ініціативну групу прихожан, котрі пішли проти пасторші.
За словами пана Храброва, їхнє прозріння прийшло, коли пасторша поїхала відпочивати в Єгипет (уп’яте за два роки) і парафіяни залишилися без її тотального контролю та стали спілкуватися між собою. Тоді у людей і спала полуда з очей.
«Якщо хтось хотів вийти з церкви, пасторша змушувала парафіян виходити на сцену й покаятися. Я так і зробив. За мною пішли й інші. Ми були в жахливому емоційному стані, винуватили себе у тому, що потрапили у цю секту», — пояснює Михайло Храбров. — А коли почули, що Хамула набирає нових людей, то вирішили з цим боротися й написали заяву в прокуратуру. Після цього правоохоронці й розпочали розбиратися з тим, що діється у церкві «Служіння Святого Духа».
Два роки тривало слідство. За цей час у цій резонансній справі помінялося п’ять слідчих, а сама справа, як детектив, «виписана» у сотню томів. «Під час обшуку в пасторші було вилучено цілу купу спеціальної літератури — книги та брошури про новітні секти СНД, психодинаміку сект, методику вербування свідомості, контроль свідомості, корпоративні таємниці тих, хто любить Господа професійно», — наголошує парафіянин Олександр Марченко. Чоловік зізнається, що всі вони були в замкненому інформаційному просторі й весь час думали тільки про те, як виконати волю Божу. До рук слідчих потрапили й відеозаписи служіння у церкві, на яких видно, як за допомогою музики задурманюють голову людям. Загалом потерпілими визнано 43 особи, хоча постраждалих значно більше — до 70 осіб. Більшість із них лишилася без житла і майна, яке відчужено на користь банків. У багатьох зруйноване особисте життя. А в оселі Олени Хамули знайшли ще й близько тисячі її еротичних фото, з десяток дорогих шуб та відерце золотих виробів.
«Суд визнав, що потерпілі перебували під психологічним впливом. У таких випадках лідера вважають ледве не Богом, йому довіряють і не перевіряють те, що він говорить», — пояснює спеціаліст міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді Віталій Сухенко, який переглянув відеозаписи служінь iз використанням медитативної музики, що впливає на свідомість.
За словами пана Віталія, у цій релігійній громаді справді був вплив на навколишніх, унаслідок якого в них виникали конвульсії, здригання. Такі лідери проходять тренінги з гіпнозу, програмування людини, вивчають, як звуки впливають на свідомість, як вводити людину в транс. Адже тоді легко давати настанову навіть одним словом, щоб її виконували, навіть не усвідомлюючи, навіщо.
Під час засідання апеляційного суду колишні прихожани церкви «Служіння Святого Духа» заповнили всю судову залу, адже побоювалися, що всесильна пасторша зі спільниками відкупляться від суду й отримають умовний термін. Але Феміда залишила без змін рішення Придніпровського райсуду, за яким уся трійця отримала по 12 років «колючки» за створення злочинної організації, підробку документів, шахрайство та легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом.
«Це ще раз засвідчує, яким недосконалим є судочинство в Україні», — заявила Олена Хамула після оголошення вердикту суду і пообіцяла оскаржувати його рішення в касаційній інстанції. Каже, що п’ять років не бачила своїх трьох дітей, а своєю провиною вважає тільки те, що видавала довідки про зарплати. Ще й додає, що церква існувала в Черкасах багато років і за весь цей час не було запитань ні від влади, ні від комітету по релігії.
«Вона винна лише в тому, що видавала людям фіктивні довідки про зарплату, бо ті її просили, щоб отримати кредити. А в банки вона не ходила і ні за кого не розписувалася», — наголошує Олександр Попов, батько Олени. Каже, донька сиділа за піаніно й співала, а пожертви, золото і гроші були розкрадені, бо після неї пастором став чоловік.
«Лєна вже п’ять років у СІЗО, пише вірші про Бога. З однією ниркою їй важко, бо не може жити без молочного, дієти і свіжого повітря, — додає мати пасторші Наталія. — Через її камеру пройшли наркомани, алкоголіки, вбивці, і всіх вона привела до спасіння, ми тільки встигали в СІЗО приносити Біблії...».
А поки засуджена готує касаційну скаргу, обдурені прихожани хапаються за голови. Бо не знають, як віддавати борги. Питання про те, хто і як віддаватиме банкам і кредитним спілкам гроші, в суді мають розглянути окремо.
Олексій Костецький,
керівник юридичного відділуЧеркаської філії одного з банків:
— Ці люди не потерпілі, вони ті ж самі злочинці. І вони мають відповідати за шахрайські дії. Вони усвідомлено приходили й отримували кредитні кошти, кожен iз них усвідомлював, що він обманює банк. Тож до відповідальності треба притягнути всіх. Наш банк заявляє про півтора мільйона гривень узятих кредитів. Наша апеляційна скарга задоволена, суд прийняв рішення на користь банку, у цій частині справа направлена на новий судовий розгляд у цивільне провадження.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
