Індустріальний регіон переживає кризу перевиробництва свого основного продукту: на складах вугільних шахт накопичилося, за різними підрахунками, 5—7 млн. тонн піднятого на–гора «чорного золота», яке не знаходить збуту. Ще кілька тижнів тому керівники копалень та діячі шахтарських профспілок плекали надію якось «розрулити» ситуацію за допомогою уряду, проте масштабна аварія на Вуглегірській ТЕС, яку вважали однією з найбільших споживачів твердого палива енергетичних марок, поставила на таких сподіваннях остаточну крапку. Наразі ціла низка вугільних підприємств, що були зав’язані у технологічний ланцюжок зі знищеною пожежею електростанцією, змушені оголосити про вимушене зниження видобутку та, відповідно, скорочення робітників.

Нещодавно влада відмовилася від приватизації копалень, яка наробила стільки галасу у пресі. Але найгірше, що хронічно хвору галузь влада тепер буде змушена рятувати простим методом — вливаючи у неї кошти бюджету. Того самого, який і без шахтарських проблем стає з кожним днем дефіцитнішим.