У неділю на 78–му році життя помер Станіслав Гуренко. Мабуть, назвати цього чоловіка останнім «легальним» комуністом України було б неправильним. Утім саме з його іменем в історії нашої країни асоціюється радикальний перехід від радянського минулого до незалежності, принаймнi Гуренко назавжди залишиться останнім першим секретарем ЦК Компартії радянської України. Опісля він ще певний час не полишав політику — обирався депутатом від КПУ у Верховну Раду (тричі), але вершиною його «червоної» кар’єри була вищезгадана посада. Він був «першим комуністом» країни у 1990—1991 роках. А починав (зараз можна було б додати «до речі») з Донецька — у 1976 р. був секретарем тамтешнього обкому партії. У 1980–х Гуренко стрімко просунувся по партійній лінії: був заступником голови уряду УРСР, а з 1987–го — другим секретарем республіканського ЦК.
Сьогодні, відгукуючись на смерть Станіслава Гуренка, його послідовники з КПУ наголошують у заяві партії, що саме завдяки йому Конституційний Суд України виніс вердикт про незаконність заборони Компартії. А Прем’єр–міністр Микола Азаров в урядовій телеграмі, адресованій близьким та рідним Станіслава Гуренка, назвав останнього очільника комуністів УРСР «видатним політичним, державним і громадським діячем, ... зразком відданого служіння обраній справі і втілення в життя ідеалів справедливого суспільства».