Олександр Сидоренко–Фоззі: «Музикантам було б простіше брати участь у телепроектах, якби їх знімали десь у лютому, коли у концертному житті відносна тиша». Фото надане каналом «1+1».
За останні пару років в ефірі вітчизняних каналів у ролі ведучих і суддів нарешті помітно з’явилися українські зірки. У студіях пісенних форматних шоу власного виробництва на «Плюсах» два останні сезони у кріслах суддів винятково свої: Світлана Лобода, Тіна Кароль, Олег Скрипка, Олександр Пономарьов, Святослав Вакарчук. Чому так відбувається, ми спробували з’ясувати у розмові з вокалістом популярного гурту «Танок На Майдані Конго» Олександром Сидоренком–Фоззі, який став ведучим нового маштабного проекту «1+1» «Великі перегони».
— Олександре, зйомки, цитую, «в якихось огидних шоу» два роки тому ви називали компромісом для команди гурту «Танок На Майдані Конго». Зараз так само?
— Телепроекти бувають різні. Мені, у принципі, не подобається напрям, у якому рухається телебачення. І не тільки українське, а світове. Фактично є небагато телеканалів, які запрошують за собою йти глядача, дають йому змогу дізнаватися про щось нове і цікаве. Це, у першу чергу, стосується американських кабельних мереж, неефірних. Знаю, бо за освітою телевізійник і дивлюся, наприклад, продукцію каналу Home Box Office (HBO). Зрозуміло, що мають великі бюджети, але вони роблять, кажучи футбольною термінологією, пас глядачам. А у нас телеканали змагаються у декількох нішах, які випадково намацали: проекти про схуднення, про одруження і про швидкий шлях розвитку і визнання музичного таланту. Співають, худнучи, худнуть, танцюючи, епатажний «гей»... Загалом, я не є цільовою аудиторією таких шоу, тому мені важко у них орієнтуватися.
Хоча будь–який «багатосерійний» телепроект чіпляє на гачок. Колись «ТНМК» у ролі музикантів запросили на зйомки «Фабрики» чи «За склом». Мені це зовсім не цікаво. Але ми посиділи там годину, розмовляючи після шоу, і я розумів: ще година — і ми б уже цікавилися тим, що відбувається. Нам би, як останнім лопухам, можна було б продавати «Тайд», щоб ми дочекалися розв’язки: чи образить героїня А героїню Б. ( Посміхається.) Хоча власне шоу було дуже простим, для підлітків.
У «Великих перегонах» ідея інша. Коли ми почали з каналом розмовляти про мою участь у проекті, я пожартував: а де ж пісні радянських композиторів, щоб глядач мав за що зачепитися?! Немає? Тоді це... цікаво. Бо це сегмент «Діскавері». Я люблю дивитися в HD всілякі тревел–шоу: вони пізнавальні й красиві. У «Перегонах» ще є елементи змагання і при цьому розкриваються характери учасників. Хоча цей проект — це ще й великий ризик для телебачення. Бо за витрачені на нього кошти можна було б зняти кілька пісенних проектів чи шоу про тих, хто співає, одружуючись.
— Вас запросили у проект чи ви самі проявили ініціативу?
— Якби я був ініціатором, маю 99 відсотків упевненості, що не мав би до нього відношення. Звичайно, мене запросили. Із продюсером «Великих перегонів» Вікторією Забулонською у мене був досвід роботи ще на Новому каналі, де я був одним з ведучих «Підйому», а вона — його редактором і керівником.
У кожного форматного проекту є так звана біблія — його досить детальний опис, у якому розписано, якими мають бути шоу. За описом, ведучий «Великих перегонів» — людина негламурна. Тоді, напевно, з’ясували, що на каналі «1+1» немає негламурних людей, і їм довелося запрошувати когось «із вулиці». Я відгукнувся. (Посміхається.)
— Свого часу ви були співведучим Ігоря Пелиха у другому сезоні проекту про подорожі «Галопом по Європах». Той досить давній досвід для зйомок у «Великих перегонах» чимось допоміг?
— Напевно, тоді я навчився спілкуватися з людьми на вулиці і швидко реагувати на стрімку зміну подій. (У «Галопом...» нам доводилося по п’ять годин умовляти перехожих на вулиці, щоб вони взяли участь у проекті). У «Великих перегонах» у мене не були прописані дії, коли я переміщався у те чи інше місце, а обставини довкола швидко змінювалися: стрімко зникало денне світло, прибувала наступна пара учасників... Я ж мав діяти на власний розсуд. І тут допомагала раніше пройдена практика прямих ефірів. Робота і в «Підйомі» на Новому каналі, і в «Третьому таймі» на ICTV сформувала у мене чітке усвідомлення, що можливості будь–що переписати немає.
— Що найбільше запам’яталося у країнах на чотирьох континентах, де відбувалися зйомки?
— Там було стільки вражень... Я жартував, скажімо, в Африці кажу голові: «Подивися, як красиво!», а у відповідь: «Вибач, ще зберігаю у пам’яті Азію. Іншого ще не сприймаю». Тому в голові плутанина. Коли бачу якесь фото зі зйомок, мені треба 5 хвилин посидіти, щоб згадати, де це могло бути. Бо все відбувалося дуже швидко. Усе відзняли приблизно за місяць.
— Із кимось із 10 пар учасників зійшлися ближче, стали добрими знайомими?
— Ми окремо пересувалися. Фактично було два ешелони. Я з учасниками перетинався лише під час зйомок епізодів. Вони після зйомок чергового випробування залишалися на деякий час в одному місці, ми летіли до наступного міста чи на інший континент і готувалися до чергового етапу. (Не знаю, як усе виглядатиме у телеефірі). Я з учасниками мав триматися на відстані, щоб не створювати приводів для зайвих інтриг між ними, які могли ґрунтуватися на домислах, хто кому посміхнувся і з ким перетнувся за сніданком. Хоча зрозуміло, що з учасниками я знайомий; співчував тим, хто «вилітав»; і шкода мені було тих, хто плакав; хотілося замість «Дякуємо за участь у програмі» обняти і втішити. Учасникам було справді дуже важко. Це були такі випробування, відсотків 80 яких я особисто не зміг би подолати.
— Десь останніх два роки, третій, після десанту російських зірок, вітчизняні телеканали, особливо «1+1», досить масово почали забезпечувати роботою українських співаків і музикантів. Як вважаєте, чому?
— Бо вони дешевші. Телебачення, тим більше українське, завжди мало попит на людей, які орієнтуються, без матюків якихось, у різних ситуаціях. Тому музиканти телеканалам завжди були цікаві. Те, що Вакарчук тільки зараз став суддею пісенного шоу, не означає, що його раніше не запрошували. Хоча він протримався, напевно, до останнього.
— Музиканти і співаки працюють у телепроектах, тому що...
— ...працюють на заводі, — я завжди кажу. Музиканти халтурять. (Сміється. )
— І все ж, чому? Бо гастрольний графік не такий щільний? Бо хочеться покращити матеріальне становище, щоб записати новий альбом чи пісню?
— Усе відразу. Хоча музикантам було б простіше брати участь у телепроектах, якби їх знімали десь у лютому, коли у концертному житті відносна тиша. На жаль, зазвичай різні шоу знімають тоді, коли у музикантів розплановані концерти. Під час «Великих перегонів» було таке, що я на вечір летів на виступ, а зранку повертався до іншої країни для участі у зйомках. Чотири концерти за період зйомок «Танок На Майдані Конго» грав без мене: один на великому фестивалі у Німеччині і три — в Україні. Хлопці жартували довго: «Для чого ти повернувся? І без тебе все було гаразд». Подібна ситуація була, коли Фагот (Олег Михайлюта. — Авт.) був на зйомках то в Америці, то у Франції. Рятує нас те, що гурт «ТНМК» у слухачів не викликає асоціації «Юрій Антонов і група». Коли домовлялися з «Плюсами» про співпрацю, у мене була умова: обов’язково маю потрапити на запланований на 15 грудня великий акустичний концерт. Я грав 15 грудня.
— Якщо ви, Фагот, працювали чи працюєте в ефірі того чи іншого каналу, отримуєте там якісь преференції для своїх пісень?
— Відбулося нішування. Більшість телеканалів практично вже не крутить пісні, тільки у сегменті ранкових шоу. Жодного разу нам не відмовляв «Сніданок з 1+1». І багато років до того, як ми з Фаготом почали мати якийсь стосунок до «Плюсів», жодних проблем не було.
— Для вас є якась суттєва різниця, у проекті якого каналу ви берете участь?
— У першу чергу, мені має бути цікаво. У тих же «Перегонах» мене звабив кайф стрімких подорожей світом. Якби запропонували з восьмої ранку щодня їздити з Троєщини на Оболонь, я б, напевно, відмовився. Єдина вимога до мене на всіх телеканалах, де я працював, — поважати глядача і не вважати його за ідіота.
— Після проекту, завдяки якому об’їздили багато міст і країн, скоригували свої уподобання стосовно місць власних подорожей? Куди поїхати порадите іншим?
— Після «Великих перегонів» родині я пояснив, що взимку не буде ніякого відпочинку. Я грав у комп’ютерні ігри і спав багато. Зараз планую робити так само. Бо у гурту був важкий місяць, ми на Кубі знімали два кліпи, потім у Харкові були тиждень: робили концерт із симфонічним оркестром. Іншим я б порадив за будь–яких умов потрапити (за умовами контракту не можу розголошувати назв до телеефірів) до третьої спочатку країни і до третьої з кінця, де були учасники «Великих перегонів». Бо це інші світи і там дуже красиво.
— Ніколи не виникала ідея робити телепроект про музику?
— Мені здається, що справжня музика остаточно перейшла в iнтернет. Важливо з’являтися на телеекранах, щоб нагадувати про себе. Але аудиторія навряд чи вмикає телевізор, щоб почути музику. Якщо не йдеться про пісні радянських композиторів, які у нас на телебаченні є одним з атрибутів високих рейтингів.
— Чи може статися, що ви будете тільки телеведучим? За освітою ви телевізійник.
— Ні. Музика для мене завжди була на першому місці. Хоча «ТНМК» завжди був поруч iз телебаченням. Ми з Фаготом працювали в харківській компанії Privat–TV, проекти якої виходили ще на УТ–3, хто пам’ятає. Ми робили першу в колишньому СРСР програму про хіп–хоп «RAP–обойма», у 1994—1996 роках. Фагот був ведучим, я йому допомагав. Потім уже була «Червона рута» і всі дізналися про «Танок На Майдані Конго».
Народився в Харкові. Дитинство минуло в Євпаторії.
З 1989 року — учасник гурту «Танок На Майдані Конго», автор текстів.
Закінчив Київський міжнародний університет за фахом — журналіст–телевізійник.
1994—1996 р. — працював у харківській телекомпанії «Privat–TV».
Був співведучим проектів «Галопом по Європах–2» (ICTV), «Підйом» (Новий канал), «Третій тайм» (ICTV).
2013 р. — ведучий «Великих перегонів» (1+1).
Записав сольні платівки MetaMoreFozzey та Mono MetaMoreFozzey.
Видав 3 книги прози.
Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>
Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>
Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>
Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>
Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>
У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>
