Вирiшила долучитися до збору матерiалiв про жах Голодомору. Менi — 84, на нашiй вулицi я «патрiарх», 1933й я не пам’ятаю, бо не переживала тих жахiв, моя родина жила тодi пiд росiйською Твер’ю. Там теж не було ситно, але з голоду люди не мерли.
У 1942 роцi наша сiм’я мешкала в гарному подiльському селi Мигалiвцi. У нас була сусiдка Марiя Крива, часто до нас приходила i багато чого розповiдала. Тi жахи запам’яталися менi на все життя. Її засудили i заслали в Сибiр за те, що сховала два мiшки квасолi (хтось донiс). Із тiєї каторги вона тiкала двiчi, рвалася до своєї 13рiчної доньки Олександри, врештi вона вiдбувала покарання у вiйськовiй частинi, яка була в селi. За день вона повинна була випрати 100 пар солдатської бiлизни i спекти двi печi хлiба (не пам’ятаю вже, скiльки це буханок).
То тiтка Марiя розповiдала, що голод був страшний, помирали дорослi й дiти, трупи лежали пiд плотами й по подвiр’ях. За той рiк у селi померло 305 людей.
А голод 1946—47 рр. уже пройшов через мою родину, його добре пам’ятаю. Ми жили на ст. Бар. Скiльки померлих бiдолах виносили з вагонiв! Люди хапали все, що можна з’їсти: листя, траву, гриби, виловлювали мушлi в рiчцi, зав’язi яблук, лушпайки з картоплi.
На станцiї був маслозавод, продавали сироватку, то люди з ночi приходили, щоб хоч пiввiдра купити. Не знаю, чи скрiзь так було, але в нашiй мiсцевостi в лiсах було дуже багато грибiв, то багатьох (i нас теж) вони рятували, а маса людей труїлася, вимирали цiлими сiм’ями. Ми з братом раненько бiгли в лiс по гриби, а пiд вечiр знову на тихе полювання. А потiм я пiд залiзницею знайшла якийсь бур’ян, листя велике, як у хрону, з бiлим пушком знизу. Вирвала, пожувала — не гiрке. То той бур’ян я оберемками носила — варили суп без картоплi, без крупи, без нiчого, тiльки сiль. Їсти хотiлося постiйно, тiльки й думали, що до рота вкинути. Нас було п’ятеро, мама спухла, а того варива ми з’їдали стiльки, що страшно згадати — за день двi восьмилiтровi каструлi.
Треба доземно вклонитися землякам iз Захiдної України: вони рятували тисячi людей своїм збiжжям. Колгоспiв у них ще не було, дiлилися чим могли. Туди їхали тисячi: ешелони буквально були облiпленi людьми. Платформи, вагони, на вагонах — скрiзь голоднi, якi тiкали вiд смертi...
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
