Колишню главу уряду Великої Британії Маргарет Тетчер, яка померла від інсульту у віці 87 років, поховають лише наступного тижня — в середу, 17 квітня. Про це повідомив представник нинішнього прем’єр–міністра Девіда Кемерона.
Земний шлях баронеси Маргарет Гільди Тетчер обірвався позавчора в лондонському готелі «Рітц». Там вона мешкала після того, як наприкінці минулого року виписалася з лікарні. Тепер тіло екс–прем’єр–міністра перевезли до однієї з приватних лікарень Лондона.
Похорон «Залізної леді» буде «церемоніальним» і включатиме військові почесті — перевезення гробу на лафеті та почесну варту з солдатів уздовж усього маршруту процесії від парламенту до Собору святого Павла. Це означає, що масштаб траурних заходів лише трохи поступатиметься державним похоронам, які влаштовують для проводів в останню путь членів королівської сім’ї. Так ховали принцесу Діану у 1997 році та королеву–матір у 2002–му. Наразі на честь Тетчер приспущено прапори над органами британської влади.
Війни, які вона виграла
Одні Тетчер обожнювали, інші — ненавиділи. Попри поділ думок, перша жінка, яка очолювала уряд Британії (1979–1990 рр., найдовше серед усіх прем’єр–міністрів Об’єднаного Королівства), увійшла в історію як одна з ікон світової політики ХХ століття. «Після неї з’являлися лише політичні карлики», — йдеться в одному з британських відгуків на смерть баронеси.
Ті, хто її добре знали, наголошували, що у приватному житті дама Маргарет була милою та чарівною особою, але коли починала розігрувати партію політичних шахів, то важко було знайти жорсткішого гравця. За це Тетчер і отримала прізвисько «Залізна леді». Це була жінка, яка в тодішньому світі лідерів–чоловіків вправно тримала віжки влади, залишаючись при цьому собою.
Завдяки вродженим і набутим талантам харизматична лідерка Тетчер, хімік за освітою, мала здатність бачити далеку перспективу, могла мислити стратегічно, не піддаючись сьогочасним інтересам та вимогам широкої публіки.
«Земля пухом, леді Тетчер. Дякую Вам, що зберегли країну. Я люблю найвеличнішого прем’єр–міністра, якого ми будь–коли мали. З любов’ю, Грант Такер», — це зворушливий текст однієї з показових листівок, покладених разом із квітами під огорожу будинку «Залізної леді». Але за час перебування при владі на її адресу рідко лунала похвала. Лише з часом мешканці Британії почали бачити та відчувати на власному благополуччі наслідки стратегії та діяльності «Залізної леді». Тетчер провела багато непопулярних антикризових заходів наприкінці 70–х років, тоді як деякі її рецепти реалізуються в окремих кризових країнах Євросоюзу тільки тепер.
Красномовним прикладом твердості Тетчер була її війна з шахтарями. Масовий страйк вуглярів у 1984—1985 роках не зламав бажання глави уряду ліквідувати неприбуткову вугільну промисловість. У ході силового протистояння з урядом загинули десять гірників, десятки тисяч людей втратили роботу... Але Тетчер як глава Консервативної партії здобула щонайважливішу політичну та ідеологічну перемогу над профспілками і лейбористами.
Трохи раніше Маргарет Тетчер залізною рукою здолала й Аргентину у війні за далекі Фолклендські острови.
«Залізна леді» лишалася непробивною, коли 1981 року один за одним у тюрмі померли одинадцять ірландських активістів, один із яких — Боббі Сендс, волонтер Ірландської республіканської армії, обраний до парламенту Британії. Ці люди оголосили голодування протесту, вимагаючи повернути їм статус політв’язнів, права не носити тюремні роби, не робити тюремну роботу, право на один візит, одну посилку й один лист на тиждень. Голодування тривало більше двох місяців. Тетчер на поступки не пішла, попри величезний тиск громадськості та стотисячний мітинг на похороні 27–річного Сендса.
«Це найбільший виродок, якого ми коли–небудь знали», — так відгукнувся про Тетчер Денні Моррісон, політик з ірландської партії «Шин Фейн».
Майстер свободи та взірець
Леді Тетчер стала натхненницею для американського президента Рональда Рейгана. Тверда політика цих двох визначних керівників знайшла свій фінал у демонтажі «імперії зла» — СРСР.
У коментарі на смерть британської екс–прем’єрки президент США Барак Обама сказав, що покійна була «майстром свободи та взірцем для жінок всього світу».
«Будь–яка жінка, яка розуміє, як вести господарство, наблизиться до розуміння того, як керувати країною», — це слова самої Тетчер, сказані невдовзі після того, як вона очолила уряд.
Колишній президент США Джордж Буш–старший характеризував небіжчицю «одним із найбільших захисників свободи та ринкової економіки ХХ століття». Він висловив сподівання, що «вражаючий баланс її досягнень стане натхненням для прийдешніх поколінь».
Канцлер Німеччини Ангела Меркель назвала Тетчер «однією з домінуючих особистостей серед лідерів світової політики свого часу».
Радянський лідер Михайло Горбачов, який у часи свого керівництва провів не одні переговори з Тетчер і запрошений на її похорон згідно із заповітом самої небіжчиці, зазначив, що Маргарет Тетчер була «великим політиком і яскравою людиною, вона залишиться в нашій пам’яті і в історії». «Наша перша зустріч у 1984 році поклала початок відносинам, які були часом складними, не завжди рівними, але з обох сторін серйозними і відповідальними. У нас із Тетчер поступово складалися і людські взаємини, які ставали все більш дружніми. Зрештою нам вдавалося досягти взаєморозуміння, і це було внеском у зміну атмосфери між нашою країною і Заходом та в припинення холодної війни», — цитує заяву колишнього генсека сайт «Горбачов–фонду».
Так казала Тетчер
«Я не політик консенсусу. Я — політик переконання».
«Я не переймаюся тим, що кажуть мої міністри, допоки вони роблять те, що я їм наказую».
«Для тих із вас, хто чекає, затамувавши подих, улюбленої фрази медіа про розворот на 180 градусів, я можу сказати одне: якщо ви хочете — ви і розвертайтеся. Леді не розвертається».
«Ніхто б зараз не згадував доброго самаритянина, якби в того були тільки хороші наміри. У нього також були і гроші».
«Немає такого поняття, як суспільство. Є окремі чоловіки і жінки, і є сім’ї».
Так казали про Тетчер
«Вона мала очі Калігули, але уста Мерилін Монро» (президент Франції Франсуа Мітеран).
«Вона завжди була привабливою жінкою. Вона не просто була привабливою, як кінозірка, — вона могла й поводитися, як кінозірка, коли вважала, що це потрібно» (Бернард Інгам, її прес–секретар із Даунінг–стріт).