Магніт читацького попиту. Результати рейтингу «Книжка року»-2025
Рейтинг «Книжка року» оцінює всі сегменти книжкового ринку, окрім підручників. >>
Малюнок Олега Смаля з альбому «Архігум: 1983—2013».
Днями у столичному Будинку архітектора стартувала виставка сучасної карикатури відомого київського клубу «Архігум», під дахом якого зібралися найкращі художники–сатирики. Цього року «Архігуму» виповнилося 30 років, тож ювілейна виставка, ясна річ, стала особливою. Зібралися всі, хто протягом трьох десятиліть були причетні до клубу, а їхні роботи можна побачити не лише у виставковій експозиції, а й у великому ювілейному альбомі «Архігум: 1983—2013», — це малюнки Юрія Кособукіна, Анатолія Казанського, Сергія Боборикіна, Сергія Алєєва, Анатолія Васильєва, Володимира Васьковцева, Юрія Головченка, Євгена Григор’єва, Олександра Євтушенка, Володимира Казаневського, Віктора Кудіна, Ігоря Лук’янченка, Олега Смаля. У розкішному каталозі також знаходимо роботи багаторічних друзів київських карикатуристів iз Росії — Віктора Богорада і Василя Олександрова з Санкт–Петербурга, Ігоря Смірнова і Сергія Тюніна з Москви.
Коли я вперше у 1985 році потрапив на виставку «Архігуму», то побачив цілу обойму вбивчо тонких, а часом шизоїдно–розкутих памфлетів, які «зривали дах». «Гласність–перестройка» тільки–но розпочиналася, увесь андеґраунд ще сидів у підвалах. А тут офіційно було дозволено «чорний гумор» та всіляку антирадянщину. Віктор Кудін (голова клубу), Анатолій Казанський, Юрій Кособукін і Володимир Казаневський , які й склали оргкомітет «Архігуму», здавалися мені титанами. Мою свідомість «прострілив» такої сили електрострум, що подальше існування без клубу я вже не уявляв. Спочатку були щомісячні посиденьки в тому ж Будинку архітектора, а щорічні першоквітневі вернісажі викликали справжній ажіотаж. Мас–медіа ломилися на «Архігум», як на якихось рок–зірок. Малюнки розбігалися по газетах–журналах, їздили по–передвижницьки по різних будинках культури та виставкових залах, і не лише в столиці. Усі почувалися шахтарями, бо всі рубали бетонну стіну великого совкового каземату. Оазою свободи для всіх нас тоді був «Архігум».
«Спільні неформальні виставки карикатур київських художників проходили в Ленінграді, Вільнюсі та інших містах колишнього СРСР. Клуб служив свого роду двигуном розвитку карикатури — як української, так і в співдружності з колегами радянського простору, — пригадує один із ветеранів «Архігуму» Володимир Казаневський. — Після розвалу СРСР близько половини членів «Архігуму» емігрували в США, в Канаду, Ізраїль та Австралію. Художники клубу були відзначені нагородами на престижних міжнародних конкурсах у 46 країнах світу понад 1000 разів. У тому числі їм присудили більше 200 гран–прі і перших призів».
Як і кожен серйозний ювілей, «архігумівське» свято карикатури мало й свою гірку складову. Не дожили до заслуженого тріумфу надзвичайно талановиті художники Сергій Боборикін, Анатолій Казанський, Юрій Кособукін, Олександр Базилевич.
Виставка триватиме до 20 квітня.
Рейтинг «Книжка року» оцінює всі сегменти книжкового ринку, окрім підручників. >>
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Скасувати оголошення конкурсу на отримання премії від ЮНЕСКО із назвою «Міжнародна премія ЮНЕСКО-Росії імені Менделєєва з фундаментальних наук», закликає Національний музей історії України. >>
«Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби». >>
Нещодавно видатну споруду архітектора Владислава Городецького — костел святого Миколая в Києві, яка постраждала від пожежі ще у вересні 2021 року і від російської атаки наприкінці 2024-го, — було офіційно передано римсько-католицькій парафії у безоплатне користування строком на 50 років. >>
«Чутливий наратор» — це назва 30-сторінкової промови Ольги Токарчук по врученні їй Нобелівської премії. >>