«Люблю цей бузковий Київ!»

Її життя було сповнене вiдчайдушних пригод i кохання. Юна красуня з Ревеля (нині Таллінн), де вона народилася, займалася рiзними видами спорту: чудово їздила верхи, влучно стрiляла з обох рук i навiть виграла свiй перший приз на мiжнародних змаганнях у Швейцарiї. Коли цього їй стало замало, вона отримала шоферський диплом i брала участь в автоперегонах у багатьох країнах Європи. І тут перемоги не обходили красуню.

Її уваги прагнули вiдомi європейцi — полiтичнi лiдери, банкiри, люди мистецтва. Вона була причиною багатьох дуелей, якi в Європi давно заборонили. Та головнi пригоди, незвичайнi колiзiї долi чекали на неї попереду.

На зорі авiацiї

Княгиня Євгенiя Шаховська з’явилася на свiт у 1889 році в сiм’ї естляндського губернатора. Майбутня шукачка пригод здобула прекрасну освiту, i батьки вже підбирали доньцi вигiдну партiю, а тут проблем не було.

Та це був початок XX столiття — епоха мистецтва i видатних науково­технiчних досягнень. Позаду бездарно програна Росiйською iмперiєю вiйна Японiї, величезна держава стрiмко нарощувала свою економiчну мiць i впевнено ввiйшла до чiльної п’ятiрки найрозвинутiших країн свiту. Великий князь Костянтин розiграв всенародну лотерею, кошти вiд якої пiшли на модернiзацiю армiї: з’явилися новi сучаснi лiнкори, мiноносцi, пiдводнi човни, а головне — над iмперiєю яскраво спалахнула зоря авiацiї. Невiдомо, яких висот сягнула б величезна країна, якби не жовтневий заколот 1917 року.

1910 року княгиня Шаховська вперше побачила в повiтрi аероплан i захопилася авiацiєю. Уроки пiлотування вона отримала у нашого земляка, видатного вiтчизняного авiатора — переможця змагань в Одесi, Києвi, Санкт­Петербурзi, Парижi — Михайла Єфiмова. У цих змаганнях брала участь i Євгенiя Шаховська. Смiлива молода жiнка часто пiднiмалася в київське небо i дуже любила це мiсто. Вона навiть мрiяла оселитися тут. «Як я люблю цей чудовий бузковий Київ!» — часто говорила княгиня Шаховська. Бузковий Київ. Усi ми знаємо Київ каштановий, а тут — бузковий. Саме таким вiн був на початку XX столiття, коли мiсто було в основному одноповерхове i в кожному дворi навеснi буяв бузок. Саме таким його пам’ятала i киянка­письменниця, iсторик вiтчизняної авiацiї Євгенiя Володимирiвна Корольова. Її книги про перших авiаторiв широко видавали на теренах колишнього Союзу та в багатьох країнах Європи. Я вперше зустрiвся з Євгенiєю Володимирiвною, коли їй було 93 роки. Талановита письменниця навiть у такi роки мала блискучу пам’ять i була свiдком перших польотiв свого дядька Михайла Єфiмова, льотчика козацького роду Лева Мацiєвича, авiаконструктора i пiлота Федора Терещенка, i також бачила польоти княгинi Шаховської. Вiд Євгенiї Володимирiвни я дiзнався i про драматичне завершення життя феноменальної Шаховської, але про це трохи згодом.

Отримавши першi уроки повiтроплавання вiд Михайла Єфiмова, княгиня вступила до школи Всеросiйського аероклубу, але невдовзi полишила її i переїхала до маленького мiстечка Йоганисталь пiд Берлiном. У мiсцевiй авiашколi працював росiянин Всеволод Абрамович, шеф­пiлотом. У нього Євгенiя Шаховська вдосконалювала льотну майстерність — невдовзi княгиня стає диломованим авiатором. Її iм’я вiдоме тепер у Європi як однiєї з перших жiнок­авiаторiв, а також завдячуючи любовним пригодам.

Княгиня верхи на тигрi

Насувалася Триполiтанська вiйна — Італiї з Туреччиною: княгиня мала брати в нiй участь на боцi Італiї. Як авiатор. Та життєвi колiзiї красунi неможливо було передбачити.

Її раптом побачили на аренi римського цирку верхи на тигрi! Княгиня стала дресирувальницею. Вибухнула вся Європа — що там якась Триполiтанська вiйна. Євгенiя Шаховська на сторiнках найбiльших європейських газет, у тому числi Росiйської iмперiї.

Це була справжня жiнка­амазонка, жiнка­фатум. І все ж авiацiя — найбiльша любов княгині Шаховської: вона повертається вдосконалювати льотну майстернiсть до школи пiд Берлiном. Пiд час одного з польотiв Євгенiя вела лiтак i зробила завеликий крен. Машина втратила керування i розбилася. Шеф­пiлот Всеволод Абрамович загинув, а княгиня була важко травмована.

Обвинувачення у зрадi

У 1914-­му вибухнула Перша свiтова вiйна. Патрiотично налаштована Євгенiя Швховська попросилася на фронт, у авiацiю. Досвiдченi авiатори були на вагу золота, i воєнний мiнiстр зробив виняток: княгиню направили в дiючу армiю. І тут не обiйшлося без скандалу: княгиня приїхала до вiйськової частини у... власному вагонi, де влаштовувала веселi банкети. Та воювала Євгенiя Шаховська добре — численнi бойовi вильоти, збитi ворожi лiтаки.

До княгинi почав залицятися командир авiазагону поручик Шереметьєвський, та невдало. Мстивий поручик звинуватив Євгенiю Шаховську в тому, що вона збиралася перелетiти до нiмцiв. Знайшлися й iншi ображенi офiцери. Вiдбувся вiйськовий суд, i княгинi пригадали все: давнi зв’язки з Нiмеччиною, навчання в авiашколi пiд Берлiном, загибель росiйського авiатора Всеволода Абрамовича. Вирок суду був невблаганний — розстрiл за зраду батькiвщинi. Та це була княгиня, до того ж мала вдалi бойовi вильоти. Микола II замiнив смертну кару засланням до вiддаленого монастиря.

І тут доля Євгенiї Шаховської робить черговий крутий вiраж. В iмперiї — Жовтневий переворот, потiм громадянська вiйна.

Ось що розповiла менi письменниця Євгенiя Корольова про подальшу драматичну долю княгинi Шаховської.

Пострiли на вулицi Катерининськiй

Євгенiя Володимирiвна збирала матерiали про iсторiю авiацiї i листувалася з естонцем Едгаром Меелсом. Вiн був одним iз перших авiаторiв Росiйської iмперiї i приятелював iз рiдним дядьком Корольової Михайлом Єфiмовим — як ми вже згадували, уславленим льотчиком, нашим земляком. Сам естонець воював пiд час Першої свiтової вiйни на боцi Антанти у Францiї, у складi вiдомої авiаескадрильї «Аист». Меелс писав, що в одному з номерiв популярного журналу «Іскра» за 1917 рiк бачив фото «Повернення княгині Шаховської з монастиря».

Її повернення було гучним, як i все, що було пов’язане з долею цiєї видатної жiнки. Усе тi ж парадокси вiдчайдушної Євгенiї: iмперiя покарала, а більшовики звiльнили княгиню як... жертву царської тиранiї.

І знову нова, вражаюча колiзiя Євгенiї Шаховської — вона перейшла на бiк бiльшовикiв: стала працювати в ЧК... Її особисто знав Фелiкс Дзержинський. Закiнчувалася громадянська вiйна. 1920­й рiк. Київ. Тут проходив перший судовий полiтичний процес над київською меншовистською органiзацiєю, яку бiльшовики звинувачували у спiвробiтництвi з Денiкiним. Пiд «гарячу руку» потрапив i двоюрiдний брат вищезгаданого естонця Едгара Меелса.

Повернемося до спогадiв письменницi Євгенiї Корольової. Едгар Меелс писав їй: «Мiй брат Георг пiсля закiнчення Першої свiтової вiйни повертався на батькiвщину до Естонiї з Францiї. Вiн їхав через Україну, й у Києвi його заарештували чекiсти». Пiсля процесу над меншовиками Георг не мав надiї на порятунок. Але допит вела... княгиня — чекiстка вiдпустила Георга. У тi часи авiатори добре знали один одного — iснувало своєрiдне братство пiдкорювачiв неба. До цього братства належала й княгиня Шаховська. Її вразило, що бiльшовики залили кров’ю улюблене бузкове мiсто.

Поплiчники Дзержинського не пробачили княгинi її благородного вчинку. Дворянська кров заговорила! Коли чекiсти прийшли до неї з арештом у будинок ЧК на вулицi Катерининськiй — зараз це Липська, — Євгенiя почала вiдстрiлюватись. А стрiляла вона влучно.

Із документiв ГПУ вiдомо: смертельно поранена княгиня Євгенiя Шаховська вiдстрiлювалася до кiнця. Вона поклала бiльше десятка чекiстiв. Її останнi слова: «Червона куля, та з моїх бiлих княжих ручок!»

А зорi сяють над нею київськi…

Київ може пишатися славетною авiацiйною iсторiєю. Тут починався шлях видатного авiаконструктора Ігоря Сiкорського, тут на зорi Срiбного вiку будував свої першi лiтаки граф Кудашев. Уже в нашi часи авiабудiвну славу мiста примножили уславленi генеральнi конструктори Олег Антонов i Петро Балабуєв.

Є на Лук’янiвському кладовищi в Києвi двi святi могили: тут поруч спочивають уславлений льотчик­винищувач Євграф Крутень i видатний авiатор Петро Нестеров. Козацького роду українець Крутень збив пiд час Першої свiтової вiйни десятки ворожих лiтакiв. За його книгою «Теорiя повiтряного бою» майже до Другої свiтової вiйни навчалися льотчики­винищувачi багатьох європейських країн. Вiн загинув, повертаючись з останнього переможного бою.

Росiянин Нестеров перший у свiтi виконав у небi над Києвом «мертву петлю». Вiн загинув у Захiднiй Українi, виконавши перший у свiтi повiтряний таран пiд час тiєї ж вiйни.

Ми не знаємо, де поховано чарiвну красуню й вiдчайдушну смiливицю княгиню Євгенiю Шаховську. Вона теж представниця повiтряного братства, для якого небо стало рiдною стихiєю. Чекiсти зробили все, щоб це iм’я було стерте не лише з лиця землi, а й iз пам’ятi народної.Та знаємо ми одне: зорi над Євгенiєю Шаховською сяють київськi!..