Набридло бути позивачами?

21.07.2004
Набридло бути позивачами?

      У понеділок у пообідню пору Печерський суд Києва мав би приступити до чергових слухань у справі за позовом «тимчасово безробітної» Марії Самбур та помічника заступника глави СДПУ(о) Валерія Воротніка проти «Української правди». «Україна молода» і раніш тримала це судове дійство у фокусі, тому зовсім стисло про претензії пп. Самбур і Воротніка до даного Інтернет-видання. Від «Української правди» вимагалося спростування наступного: відомостей про зв'язок Самбур і Воротнік із СДПУ(о) та Адміністрацією Президента; заяв керівника радіо «Континент» Сергія Шолоха про погрози з їхніх вуст; тверджень, що позивачкою Самбур проводилися маніпуляції з листами Гончарова, аби відвести від Кучми підозру у вбивстві Георгія Гонгадзе.

      Два судових засіданнях у цій справі вже відбулися. Позавчора мало б розпочатися третє. Проте суддя Тетяна Остапчук заявила про перенесення суду на 20 вересня. Причина цьому — водночас і банальна (з процесуальної точки зору), і незрозуміла (як на здоровий глузд). Засідання не відбулося через неявку у нього позивачів. Ані Самбур, ані Воротнік не дали собі труду прибути на суд, зініційований ними ж. Тож на слухання прийшов лише один відповідач — журналіст Володимир Бойко.

      Як уже повідомлялося, у квітні цього року Самбур і Воротнік подали позов до неіснуючої юридичної особи з назвою «Редакція Інтернет-видання «Українська правда». Після цього в червні вони склали новий позов, де відповідачами вказувались: колишній керівник радіо «Континент» Сергій Шолох, автор однієї зі статей в «УП» Володимир Бойко, а також редактор видання Олена Притула. «Українська правда» двічі повертала до суду позов, адресований Олені Притулі. Підставою для повернення позову стало те, що за вказаною у позові адресою не мешкає редактор «УП».

      Плутанини додало ще й те, що у позовній заяві від Самбур і Воротніка вказувались дві Олени Притули: «Притула Олена Юріївна, керівник приватного підприємства «Українська правда» із адресою реєстрації цього ПП та «Притула Олена Юріївна, головний редактор Інтернет-видання «Українська правда» з адресою, за якою знаходиться офіс «УП». Тоді, по гарячих слідах, «Українська правда» зробила висновок, що судитися із нею як із засобом масової інформації у Самбур та Воротніка бажання зникло. Натомість визрів намір перейти на персоналії і навіть клонувати Олену Притулу. Третє й четверте місце у списку відповідачів тоді ж посіли Сергій Шолох та Володимир Бойко.

      Зазначимо, що згідно із Цивільно-процесуальним кодексом, у позові слід чітко вказати адресу проживання чи перебування відповідача, бо саме туди суд надсилатиме повістку і копію позову. І оскільки позивачі вирішили мати справу з фізичною особою Оленою Притулою, то, згідно з ЦПК та юридичною практикою, їм треба було вказати місце її проживання, і за цією адресою направити повістку. Однак, як і у випадку із першим позовом, ці документи було вкинуто до поштової скриньки за адресою, де розташований офіс «УП». Тож, оскільки Олена Притула там ніколи не мешкала, не мешкає і не «знаходиться», позов було заклеєно у конверт і відправлено туди, звідки він і прийшов — до Печерського суду, повідомляла «Українська правда».

      Такі події, нагадаємо, передували попередньому судовому засіданню, яке відбулося наприкінці минулого місяця. Від позавчорашнього дня всі очікували якої-не-якої інтриги, що полягала б у спробах Марії Самбур та Валерія Воротніка навести хоч мінімальний лад у їхніх позовних претензіях. Проте позивачі пішли найпростішим шляхом: не з'явилися на суд взагалі...

  • «Термінатор» згадав усе

    Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>

  • Кримінальний талант

    Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>

  • Шанс для невинних

    Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>

  • «Хорте», тримайся!

    Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>