Цікаві науки «Кургану»

      Ви знаєте, що потрібно зробити, аби отримати нашивку «Робінзон»? Дуже просто: побудувати собі курінь і мешкати саме в ньому, а не в наметі. І, по-друге, прожити добу на автономному перебуванні. «Що таке автономне перебування?» — по-дилетантськи запитую у двох хлопчаків десяти-дванадцяти років у формі скаутів. Виявляється, дуже просто: їм видали продукти на двох, і вони тепер самі готують і годуються. Чи ж смачно виходить? «Такий супчик зварили!.. — запевняють хлопці. — А ще ж можна рибу ловити, ягоди збирати...» Не втримуюсь від ще одного запитання: чи продовжуватимуть варити супчики і вдома, чи відразу по поверненнi перейдуть винятково на мамине обслуговування? Відповідь можна б передати одним словом: «Ображаєте...» Курені у хлопців гарні. Не знаю як під час дощу, а в добру погоду не відмовилася б пожити в такому. Втім, певно, і від дощу вони захищають: нинішнє літо погодою не балує, тож дощ — не несподіванка і до нього готові.

      У декого з хлопців завтра присяга — вони офіційно стануть скаутами. І їм тут цікаво. От Артем з Лебедина приїхав, пожив у лісовому містечку кілька днів, а додому повертатися категорично не захотів. Добре, батьки з цим згодилися. Тепер Артем стане скаутом. І, можливо, в Лебедині створять скаутський осередок для школярів.

      Але сказати, ніби в таборі все райдужно й безпроблемно, не можна. Євген Анохін, начальник табору, знайомить нас із невисоким хлопчиком: «Ану, Богдане, розкажи, чому ти спочатку хотів поїхати з табору?» Богдан знічується, але розповідає. Що ж, не кожному з дітей лісове життя з самообслуговуванням та відсутністю міського комфорту, телевізора, комп'ютера, видається привабливим. Тягне додому. Поки не затягує життя в таборі. А тут Богдан вчився в'язати вузли та будувати курінь, проходив непрості випробування, як, скажімо, «нитка Аріадни». Знов прошу роз'яснення і дізнаюся, що це — ниточка, простягнута в лісі, такий собі маршрут, який має свої пастки, тупики. Але ти повинен пройти шлях, тримаючись за ниточку, і не порвати її. І все це — вночі.

      Це — лише один із загонів табору «Курган», можливо, найколоритніший. А ще ми познайомилися з лінгвістами-«англійцями» літньої мовної школи; хіміками, які під керівництвом заслуженого вчителя Олексія Гирі досліджують грунти та річкову воду завдяки спеціальному лабораторному обладнанню, що є в таборі. Ще позазирали разом із дітьми у справжній телескоп. «Дивимося вдень, аби навчитися настроювати прилад, — пояснює Олександр Каніщев, у міському житті — керівник відділу науково-технічної інформації АО «Селмі», а тут — волонтер, який ділиться з дітьми своїм захопленням. — Навчаться за дня, то вже вночі зможуть вивчати зорі».

      Так реалізується проект «Європа-вектор», виграний трьома громадськими організаціями Сум за програмою Європейського Союзу «Розвиток громадянського суспільства в Києві та обраних регіонах України». І директор програми Крістіне Лайзер такою реалізацією задоволена: «Ми приїздили сюди й раніше, спілкувалися з дітьми і я їхала звідси щаслива — до дітей добре ставляться, як до рівних, вони багато чому вчаться, їм тут подобається».

      Керівники ж громадських організацій Микола Маркевич, голова Благодійного фонду «Благовіст — з добром та надією», Світлана Завальна, голова федерації дитячих організацій області, та вже згаданий «головний скаут» Сумщини Євген Анохін не можуть не говорити про проблеми. Їх, власне, чекали. Досвід проведення наметового відпочинку, що досі був у Світлани Завальної, підказував, що «розборки» із санепідслужбою неминучі. Справді, без них не обійшлося.

      Відвідання санстанції припадає на кожні три дні роботи табору. Чотири рази керівники табору їздили туди. З одного боку, все правильно: вимоги необхідні, відпочинок дітей не можна пускати на самоплив. Але з іншого — всьому мають бути розумні межі. «Враження ж таке, — говорить Світлана Завальна, — що працівники санстанції, вичерпавши всі вимоги на сьогодні, їдуть додому й раптом що присниться — знов з'являються до нас реалізувати свої вигадки». Так, скажімо, з'явилася ніде не зафіксована вимога до миття ніг. З цього вирішили зробити справжню процедуру: якщо ретельно її дотримуватися, то до шостої ранку всі саме встигнуть помити ноги. Ближнє село Курган має свої колодязі й постійно п'є з них воду. «Таборянам пити цю воду заборонили, — розповідає представник фонду «Благовіст» у Лебединському районі Володимир Кузнецов. — Тому щодня завозимо воду з райцентру». Євген Анохін жартує: «І молоко ми п'ємо тільки те, де зроблена флюорограма й господарю, й корові».

      Звісно, раптом що, можуть заперечити санлікарі, — відповідати їм. І керівники громадських організацій їх розуміють. Тому ставлять питання ширше: проблема — у відсутності будь-якої нормативної бази щодо подібного наметового відпочинку. І так страждають усі ентузіасти України, які пропонують дітям життя «на волі». Цю законодавчу базу треба створювати, і негайно.

      Переваги ж такого відпочинку очевидні. І мета проекту «Європа-вектор» саме в тому, щоб відпрацювати його модель і запропонувати її місцевим громадам. По-перше, не треба утримувати переважно пустуючі взимку стаціонарні табори. А, скажімо, в Лебединському районі такого табору й узагалі немає. По-друге, чи кожна сім'я зможе викласти сьогодні за зміну в стаціонарному таборі більше півтисячі гривень? Навряд. А саме такі розцінки цього літа. У наметовому містечку відпочинок удвічі дешевший навіть за умови, що потрібно щось вкладати щороку в поновлення матеріальної бази. Але завдяки проекту Євросоюзу матеріальної бази табору вистачить не на один рік.