По-своєму унікальну знахідку розкопали столичні археологи в самісінькому центрі Полтави, за кілька десятків кроків від діючої Спаської церкви. Маючи намір відбудувати тут дзвіницю, парафіяльна рада згаданої церкви запросила фахівців для своєрідної археологічної розвідки цієї місцини. Останні ж виявили мурований цегляний вхід у підземну галерею, яка, найвірогідніше, вела до іншої, Преображенської церкви, що згоріла в 1805 році.
З усього видно, такий «капітальний» вхід зі склепінням було споруджено в XVII столітті, коли не тільки в глибоко провінційній на той час Полтаві, а й загалом на Лівобережній Україні цегла для будівництва майже не використовувалася. Тут вона почала поступово витісняти традиційніший будматеріал — дерево — тільки наприкінці XVII — на початку XVIII століть. Зрештою, вважалося, що та ж таки Полтава «закам'яніла» вже після відомої битви, коли наступники царя Петра прагнули перетворити її на місто-пам'ятник слави російської зброї. Водночас цегла і розчин, якими мурували вхід у підземелля, за свідченням співробітника Інституту археології Національної академії наук Руслана Орлова, більш ніж суттєво відрізняються від тих, з яких пізніше «виростали» споруди XVIII—XIX століть.
До речі, розкопавши цегляний вхід у підземелля на триметрову глибину, фахівці стали фактично тільки на поріг імовірних майбутніх археологічних відкриттів. Оскільки кінця підземеллю не видно, далеко не риторичними залишаються ще чимало запитань. Чи сполучалося воно з підземними ходами, якими свого часу буквально «помережили» історичний центр Полтави? Що ж зберігалося у тій підземній галереї, вхід до якої будували на віки? Аби «відкопати» ці та інші подібні таємниці, потрібні неабиякі кошти і зусилля фахівців, ентузіастів археологічної справи.
Поки що ж зрозуміло тільки одне: згаданий «ключ» до підземелля є потенційним Клондайком для науковців. Адже менш ніж за місяць археологи відкопали тут більше тисячі дрібніших знахідок, серед яких були і монети XVIII століття, і кахлі та посуд мазепинської доби, і козацька люлька.