Лідер «Нашої України» прибув на Івано-Франківщину по полудні минулої п'ятниці, аби саме тут, за традицією, відсвяткувати день проголошення Декларації про державний суверенітет України і здійснити черговий — тридцятий за своє життя — ритуал сходження на Говерлу. Між прес-конференцією в івано-франківському аеропорту та вечірнім прямим ефіром на місцевому телебаченні «Галичина» В. Ю. встиг поспілкуватися з понад десятьма тисячами учасників двох вічів — у Коломиї та обласному центрі Прикарпаття. Простий народ тут завжди зустрічав його з любов'ю, а тепер, після старту президентських перегонів, щира любов поєдналася з надією.
Цих людей ніхто, на відміну від масових провладних акцій, не зганяв на майдани погрозами звільнення з роботи і не приманював грошовими знаками. Цього ніяк не хочуть бачити (та й навряд чи розгледять очима, позиченими в Сірка) майстри мас-медійного обслуговування, котрі занепадливо виляють хвостами перед Банковою в очікуванні апетитної кістки і чи не найбільше та найєхидніше ялозять святе для християн біблійне слово «месія» довкола прізвища Віктора Ющенка. Люди з власної волі і потреби йшли на віче, аби побачити, почути й благословити народного кандидата в президенти на вирішальну прю з діючим режимом. І не тільки етнічні українці. На телебачення «Галичина» додзвонилося чимало російськомовних глядачів і своєю рідною мовою або українською з помітним акцентом теж висловили підтримку Віктору Ющенку.
Під час спілкування із журналістами, учасниками віче та телеглядачами Віктор Андрійович торкнувся найгостріших політичних, економічних та соціальних проблем сучасної України і перспектив заможного демократичного життя її громадян після перемоги коаліції «Сила народу» на цьогорічних президентських виборах. Про що говорив головний «нашоукраїнець» з прикарпатцями, читачі «УМ» зрозуміють із фрагментів його виступів та відповідей на запитання.
— Чи можна вважати нинішню поїздку Ющенка на Прикарпаття активним стартом його передвиборчої кампанії?
— Літні місяці — не найкращий час для політичної агітації, але є події, які і сьогодні, влітку, можуть значно зацікавити людей, скликати до гурту. Одна з них — традиційна Говерляна...
Це хороша ініціатива, викликана Декларацією про державний суверенітет України. Для мене це ще й хороший і комфортний спосіб для політичного діалогу, можливість побути з друзями, отримати хороші емоції та фізичні навантаження. Я переконаний, що якщо в кожного японця є своя Фудзіяма, то і в кожного українця є своя Говерла. Говерла — це символ... І тому, з однієї сторони, розумію, що це — початок офіційної політичної кампанії, бо я зареєстрований як кандидат на пост Президента і не можу виключити цю поїздку з цього контексту. Але з іншої сторони — і це справді щиро — уже протягом 13 років тут — найкомфортніше середовище для того, щоб відчути солідарність, спільність не з тисячами, а мільйонами людей, які шанують Україну, для яких вона — в серці, і які хочуть бачити її незалежною, демократичною.
— Може, критикуючи уряд Януковича, Ющенко не хоче визнати його досягнень?
— Я не хочу, щоб цей уряд крав, щоб 50 відсотків економіки перебувало в тіні, щоб тут убивали журналістів, щоб телефонне право було вище права закону.
У цій країні опозиція склалася не між діючою владою і «Нашою Україною», хоча й вона, безумовно, існує, а правдива, фундаментальна опозиція є між владою і народом. Тому вибір між претендентами на посаду Президента — це не проблема персон, а проблема двох Україн: України, яка краде, і України, яка не краде; України, яку представляє кримінальна влада, і України, яку представляє більша частина виборців, яких обкрадають.
Якщо ми хочемо жити в достатку, бути вільними і демократичними, то повинні зробити до цього певні логічні кроки, а не слухати казки, байки і брехні. Ці кроки визначені в моїй програмі: створення робочих місць, встановлення гідних зарплат і для початку пенсій на рівні прожиткового мінімуму, далі — ефективні соціальні програми, освіта, безпека, оборона, зовнішня політика, сім'я...
— Чи має право людина з двома судимостями балотуватися на пост Президента України?
— Я не хочу вести персоніфіковану полеміку. Хочу сказати, що в житті кожної людини може бути такий проступок. Припустимо, що людина може розкаятися і навіть припускаю, що може бути другий проступок, хоча тоді важко коментувати суть каяття. Допускаю, що життя може водити різними стежками і підносити різні неприємні сюрпризи. У когось можуть такі рецидиви траплятися. Це не є для мене суттю полеміки. Вона в іншому: чи може людина, яка пройшла таку дорогу, репрезентувати країну, тобто бути її Президентом. Я залишаю це питання відкритим, хочу, щоб відповідь на нього дав кожен сам собі на виборах.
— Чому Ющенку в Україні закритий доступ до переважної більшості засобів масової інформації?
— Професія журналіста небезпечна. Не одна мудра чесна журналістська голова поплатилася за свою позицію. Однак ЗМІ сьогодні належать трьом-чотирьом родинам. Сподіватися, що така родина запросить мене, аби я говорив на її каналі проти родини, — це марна справа. Але коли вони зранку до вечора співають саги кандидату від влади і в найважливіший інформаційний діапазон часу подають програму «Проте» з байками і вигадками про мене, про мою сім'ю, про моїх друзів та політичних партнерів, то рано чи пізно люди починають дивитися телевізор, читати газету чи листівки, які йдуть від влади, між рядками. Вони не вірять цим донесенням, бо вони з року в рік повторюються. Це дезінформація і брехня.
У нас, звичайно, існує закон про рівний доступ кандидатів у президенти до засобів масової інформації. Ми будемо жорстко відстежувати це питання і будемо порушувати його в судах. Хоча я розумію, що до виборів Президента ми жодну справу не виграємо, бо маємо залежну приватизовану судову систему. Але наша сила зараз в іншому. Із семи днів тижня шість я перебуваю у відрядженнях, спілкуюся із сотнями тисяч українців.
— Чи достатньо сильна сьогоднішня українська влада, щоб виграти вибори Президента?
— Слова, які належать одному із фаворитів влади: «нинєшняя власть сільна как нікогда» — це брехня. Такої сили в цієї влади немає, бо їй ніхто не довіряє. Справжня влада і сила сьогодні — у людей. І дуже важливо, аби люди своєчасно оцінили цю силу і не спокусилися безкоштовним шматочком сиру, який їм будуть давати до 31 жовтня під виглядом солодких обіцянок...
Влада витрачає мільярди, аби відвоювати хоч один відсоток довіри народу, вдається до грубої дезінформації, застосовує колосальний адміністративний тиск. Але це їй не вдасться. Вона програє. Тому важливо, щоб кожен українець відчув у собі цю силу і зрозумів, що від нього залежить, якою буде ця країна в недалекому майбутньому...
Можна сплюндрувати думку сотень, тисяч людей, мільйона. Але — не мільйонів. У тому, що сьогодні ми бачимо останні судоми цієї злочинної влади, у мене немає жодних сумнівів. Це останні місяці, які вона доживає. І ми побачимо незалежну демократичну Україну і вільних та заможних у ній громадян.