«Злегка не піратська команда»

      Без російських політтехнологів вибори в Україні проходили б нудно й нецікаво. Щоправда, вітчизняні гельмани й павловські виявилися непоганими учнями й активно переймають досвід російських колег, але масштаби не ті, та й «для душі» від них нічого не дочекаєшся. Хоч би тобі магазинчик сувенірів хтось відкрив, якщо вже на художню галерею, як у Марата Гельмана, коштів не вистачає...

      А поки наші технологи-конфліктологи до рівня галеристів іще не доросли, доводиться й надалі задовольнятися «гуманітарною допомогою» північних сусідів. Тим паче що вони стараються, як можуть: відтепер на додачу до арт-музейчика Гельмана Київ матиме ще й клуб Павловського. Щоправда, до боулінгу чи інших розваг подібного штибу заклад, який відкриває в українській столиці керівник російського Фонду ефективної політики (ФЕП) Гліб Павловський, відношення не матиме, оскільки займатиметься відносинами між Україною і Росією.

      Як розповів на прес-конференції у Києві сам організатор, «Російський клуб» буде «неурядовою організацією, яка запрошуватиме різних осіб з Росії — державних, недержавних, культурних». Добре відомий як російським, так і українським політикам політтехнолог (сам він, щоправда,  до представників цієї «професії» себе не зараховує) запевнив українських журналістів, що «Російський центр» — це не боляче». І взагалі, боятися впливу колишнього «старшого брата» на майбутнє українського політикуму не варто, оскільки Росія «реально не може втручатися у виборчий процес в Україні». Звісно, якийсь із кандидатів Кремлю має бути більше до душі. Хочете дізнатися, хто саме? «Стежте за пресою», — порадив Павловський.

      А «набіги» своїх колег та співвітчизників на наші вибори пан Гліб прокоментував так: на українській території висаджуються не гранди, а «злегка піратські команди» російських політтехнологів, які продають відпрацьовані прийоми, аби отримати прибутки.  Причому продають не владній команді, а... опозиції. У якої, на думку радника голови адміністрації президента РФ, «більше вільних грошей». 

      Між іншим, про всяк випадок російський гість з висоти свого досвіду натякнув учасникам, що лідерство в рейтингу кандидатів у президенти ще не гарантує перемогу на виборах у жовтні 2004 року. «Коли я сидів у «Бутирці», мій співкамерник казав — мало бути генієм, треба ще зуміти вижити», — цитує Павловського «Українська правда». Читай: головне — добре провести виборчу кампанію. Так що кандидатові від влади Віктору Януковичу, на якого нібито «не працюють» варяги на зразок Гельмана й Павловського, можна сказати, пощастило. Бо пролетів би, як СДПУ(о) зі своїм «людяним» лідером у фартушку й домашньому светрі на парламентських виборах.

      Зрештою, хоча Януковича на кухні або біля каміна ми поки й не бачили, це ще не означає, що озвучене його прес-секретаркою Ганною Герман-Стеців прагнення показати Прем'єра «як людину» не виллється у щось подібне. Але поки що піар-менеджмент «єдиного кандидата» обрав іншу тактику: кожну хвилину ефірного часу на всіх доступних каналах радіо та телебачення, кожну шпарину вільного місця у підконтрольній друкованій пресі присвячувати подвигам найкращого-у-світі-Прем'єра Януковича та — трохи менше — ницим витівкам його опозиційних ворогів. Складається таке враження, що навіть доти найкращий-у-світі-Президент Кучма вже не вартий бруду з-під нігтя «тихого дона». Хоча, можливо, це просто автори «темників» трохи перестаралися й випадково помістили Леоніда Кучму в рядок «коментарі до теми відсутні».

      Це, звісно, в тому випадку, якщо «темники» взагалі існують. Бо, скажімо, Гліб Павловський вважає їх «авторською продукцією «Української правди» й низки опозиційних видань». Схоже, такої ж думки дотримується і його український колега та, як вважається, справжній автор цієї самої «продукції» Михайло Погребинський, який на прес-конференції складав президентові ФЕП компанію. Пан Михайло наголосив, що до створення «темників» він аж ніяк не причетний, бо, оскільки не є фахівцем із медіависвітлення, «у своїх консультаціях Адміністрації Президента» обмежується лише «інтерпретацією подій». А натяки на його причетність до «темникізації» українських мас-медіа — це не що інше, як «боротьба штабів».

      «Українська правда», наскільки я знаю, працює для опозиції. Треба дискредитувати людей», — пояснив Погребинський. І зауважив, що таким же неподобством займається і видання під назвою «Молода Україна». Оскільки у редакції «України молодої» є великі сумніви в тому, що згаданий паном Михайлом літературно-мистецький часопис, останнє число якого, до речі, вийшло ще в січні цього року, приділяв увагу не лише сучасним поетам та письменникам, а й політтехнологам, ризикнемо припустити: консультант АП насправді мав на увазі нашу газету.

      А поки Гліб Павловський з допомогою Михайла Погребинського розповідав представникам ЗМІ про російські клуби й українські вибори, біля входу до агенції УНІАН на нього чекали палкі прихильники таланту. Щоправда, до самого керівника ФЕП представників Всеукраїнського молодіжного об'єднання «Молодь — надія України» не допустили правоохоронці: міліція надто серйозно поставилася до обіцянки ВМО «закидати російських політичних остарбайтерів Павловського та Гельмана тухлими яйцями». І недарма, бо наміри в компанії Вадима Гладчука справді були серйозні. І яйця теж були, однак з огляду на відсутність «живого» об'єкта екзекуції довелося витратити її на опудало. Як запевняють учасники акції, муляж уособлював Гліба Павловського. А той, прагнучи уникнути «яєчного розстрілу», «пробрався до конференц-залу УНІАН через задній прохід».