Стаття «Почуймо третього Президента», автор якої Петро Часто, надрукована в Нью–Йорку в газетi «Свобода». Її переслала моя товаришка з Торонто, яка передплачує ту газету. Дуже прошу «УМ» передрукувати її в нашiй газетi. А ми, сокольчани, перешлемо пану Петру Часто щиру подяку за пiдтримку.
«Таки воно правда: з надмірно близької відстані впадуть вам в око найдрібніші деталі якогось явища чи, скажімо, обличчя людини, але при цьому неминуче втрачається перспектива, котра дозволила б охопити зором, або ж думкою, цілісний образ. Тому так багато разів чуємо одне й те саме застереження: не судімо нікого поспіхом, для справедливішої оцінки завжди потрібен довший час.
Такий ось поспішний осуд, як це тепер усе виразніше бачимо, випав на долю третього Президента України Віктора Ющенка. Хто ж був його суддями? А певно ж, що не найсвідоміші українці. А певно ж, що закляті вороги України, відверті і таємні. Працювали «судді» професійно, далекоглядно, за погодженим у Москві планом. Користуючись демократією, котру українському суспільству щиро й нелукаво, але занадто довірливо запропонував В. Ющенко, продажна преса вміло здійняла довкола нього хвилі бруду. Діяла стара як світ метода: почати з напівправди, з чвертьправди і так непомітно втягнути країну в суцільну брехню. Й україноненависники досягнули мети: від Президента відступилися навіть розумні і чесні люди. Навіть дехто з колишніх непохитних дисидентів, як от Левко Лук’яненко.
Критикувати третього Президента було за що, і це робили й найщиріші його прихильники — бо, як відзначав один з найбільших моральних світських авторитетів України, колишній в’язень Євген Сверстюк, «не все добре, що він декларував, діставало втілення». Але й чи могло дістати втілення все добре, в українському розумінні цього слова, при тому, що україножери на кожному кроці зв’язували В. Ющенкові руки?
Сьогодні Є. Сверстюк згадує: «...Ющенко ніс з собою демократію, але було цілком зрозуміло, що нація не готова до цього. В усій системі, в усіх кабінетах залишалися люди Кучми, і їх нелегко було замінити. Вони вмить прикинулися людьми Ющенка, а потім робили все, щоб його дискредитувати... Ющенка треба було захищати і перед тими фігурами, котрі стояли поруч з ним на трибуні. Коли я почув, як Юлія Тимошенко впевняє, що він сам себе отруїв, коли я бачив, як бютівці не допускають його до звіту в парламенті, я зрозумів, що руйнується держава... Ющенко з усіх президентів України — єдиний український Президент. Я міг не погоджуватися з ним у дечому, але я розумів, що це говорить культурна людина, яка знає, чого хоче. Але ніколи не розумів і не розумію, про що говорять Кучма і Янукович...» («Газета по–українськи», 16 жовтня).
То, мабуть, настав час для об’єктивнішої оцінки усього президентства В. Ющенка і для того, щоб почути його самого. Уривки з його виступу в ефiрі 1–го Національного телеканалу:
«Сьогодні — XXI століття, держав більше не завойовують танками, їх нищать культурно. Територію не здобувають військові, її продають національні зрадники... Повзуча окупація вже відбувається. Коли здають українську мову — здають тисячі кілометрів української землі. Коли здають освіту — продають майбутнє українських поколінь... Іде військо розкольників, провокаторів, відвертих українофобів. Вони сидять в уряді, парламенті, безпекових структурах. Україні призначено статус колонії. Політична сила, яку я очолюю, від самого початку виступила проти намірів Кремля. Деукраїнізації нашої держави прагне керівництво Росії, їх план — знищити Україну, збудувати «русскій мір», повернути українців до московської Церкви...«Наша Україна» закликає вивчати нашу історію, шанувати наших героїв, говорити мовою наших предків...».
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
