Майже рік тривав Всеукраїнський конкурс «Класний керівник року» серед учителів загальноосвітніх шкіл зі всієї України. Визначити, хто ж є «найкласнішим» класним керівником нашої країни, виявилося дуже непросто. Представникам експертної комісії довелося вивчати не тільки тематичний матеріал, який надіслали викладачі, а й особисто побувати на багатьох відкритих уроках. Якщо врахувати, що тільки в заключному етапі конкурсу взяли участь 97 кращих педагогів з усієї України, — робота була проведена колосальна. У підсумку, всеукраїнський конкурс виграла вчителька математики і класний керівник Херсонської загальноосвітньої школи №46 Валентина Патрушева. Як визнає сама переможниця, стати «найкласнішою» їй допоміг нетрадиційний підхід до виховної роботи.
«Звичайні батьківські збори у нас перетворюються на відеозал»
В архіві Валентини Патрушевої зібраний багатющий відеоматеріал, вiдзнятий під час уроків та відпочинку з її учнями. Завдяки допомозі дітей є навіть озвучені і музично оформлені аматорські відеофільми про учнівське життя. Крім цього, вчителька розібралася, як правильно і ефективно використовувати соціальні мережі «Однокласники» та «В контакті». Й там вона швидко стала «своєю» для всіх вихованців. Трапляється, що й домашнє завдання допомагає виконувати через соціальні мережі.
— Навіть звичайні батьківські збори у нас перетворюються на своєрідний вiдеозал, де мами й татусі учнів із задоволенням дивляться відео, відзняте на уроках і під час відпочинку дітей, — розповідає Валентина Олексіївна. — А вже наскільки цікаво самим учням подивитися на себе через кілька років, то й говорити не доводиться! Буває, під час зустрічі з колишніми випускниками в такий азарт увійдемо, що й не помічаємо, що вже ніч надворі!
Після уроків Валентина Патрушева віддає перевагу активному відпочинку. Разом iз дітьми може не тільки на екскурсію в Крим на вихідні з’їздити, а й з м’ячем у спортзалі побігати.
— Хоча я маленького зросту, проте маю другий розряд iз баскетболу, — каже Валентина Патрушева. — Кожної п’ятниці проводжу секцію баскетболу для своїх хлопців. У команді 16 осіб. Спочатку нелегко було грати з ними. Тепер же запросто приходжу у спортзал, знімаю підбори і бігаю з дітьми на рівних. Хлопці в захваті: треба ж, вчителька математики не тільки вміє добре бігати, а й запросто може потрапити м’ячем у кільце!
«Математика — корисна для тренування мозку»
— До послуг сучасної людини — величезна кількість технічних засобів. То, може, сучасним дітям математика не така вже й потрібна? — цікавлюся в пані Валентини.
— Математика — корисна для тренування мозку. А в реальному житті це згодиться навіть, якщо необхідно прикинути, як і де вигідніше скупитися на ринку, не кажучи вже про те, щоб задумати якийсь свій бізнес. Елементарні знання допоможуть визначити, в збитку ти залишишся чи з прибутком. Це практичні завдання на логіку, вони знадобляться у реальному житті.
— Учителі різними методами намагаються розбудити інтерес дітей до того предмета, який викладають. Як у цьому випадку дієте ви?
— Якщо це п’ятий клас, то разом iз дітьми пишемо казки, — ділиться досвідом Валентина Олексіївна. — Ось, наприклад, у нас була дуже складна тема «Десяткові дроби». Я і дала дітям завдання на зимові канікули: написати веселу казку про дроби. Потім ми зачитували дитячі фантазії: ось по полю йшов десятковий дріб, підійшов до замку, а там стояв охоронець... Деякі так захоплюються, що навіть малюють картинки до своїх казок. Дітям це дуже подобається, і математика «йде» у них краще.
Буває, треба потренувати школярів розв’язувати приклади на додавання та віднімання, а вони це не дуже люблять. Тоді ми вирізаємо з картону різнокольорові квіти та красивих метеликів. На пелюстках квітів пишемо приклади. Школярi, розв’язуючи приклади, знаходять підходящого метелика і клеять на квітку. Перший раз я їм показую, як це робити, а потім вони вже самі. Я бачу, як їх захоплює це заняття. Діти спілкуються між собою, сперечаються, коли виконують завдання. Природно, що, коли діти дорослішають, ми ускладнюємо завдання. І тоді вони готують уже справжні презентації, які необхідно зуміти ще «захистити».
Квіти до серця вчительки
— Як класному керівникові, які проблеми сучасних дітей доводиться найчастіше вирішувати?
— Напевно, на першому місці йде надмірне захоплення комп’ютером і віртуальними іграми, а на другому — складнощі у взаєминах між хлопчиками та дівчатками. Це й перше кохання, й уміння спілкуватися з однолітками та батьками. Іноді доводиться і дівчаток зупиняти, коли починають одягати занадто високі підбори та зухвалі прозорі блузки з декольте й міні–спідниці. У всьому повинна бути міра ...
Ну і найбільш хвилююча перша любов у школі. Як правило, це почуття не триває довго, але залишається у спогадах на все життя. А від цього часто й успішність навчання залежить, і поведінка у школі. Тому дуже важливо знайти підхід до дітей, делікатно з’ясувати суть проблеми та допомогти розібратися. Дуже важливо, щоб діти могли довіряти вчителю, а не приховувати від нього свої проблеми.
Взаєморозуміння з учнями дуже важливе для педагога. В цьому контексті Валентина Патрушева часто згадує випадок, який жартома називає «мільйоном червоних троянд». Одного разу жінку терміново викликали на нараду директорів, а її вихованці вирішили, що можна розслабитися і не вийшли на спартакіаду грати у футбол. Діти пояснили це тим, що їх нібито ніхто не запросив. Така поведінка дуже розчарувала «класну», і деякий час стосунки в класі були натягнутими. Та якось уранці, коли Валентина Патрушева вибігала з під’їзду свого будинку на роботу, на неї тут чекав увесь клас, що завинив. Учні вишикувалися перед нею в шеренгу, а їхніх очей не було видно за величезними букетами троянд. При цьому хлопці й дівчата дружно скандували: «Пробачте нас!». Валентина Олексіївна визнає, що тоді так розчулилася, що ледь не розплакалася, зате потім ці квіти довго зігрівали душу і серце вчительки.
— А свою школу часто згадуєте?
— Звичайно! Я дуже любила вчительку з математики. Саме приклад її життя свого часу підштовхнув мене до того, щоб стати педагогом. Коли приїжджаю на малу батьківщину, заходжу до улюбленої вчительки в гості. Їй уже далеко за сімдесят, але завжди тримає себе дуже високо: ходить тільки в костюмі й на підборах. Ця жінка пережила дуже важкі часи, проте не змінила своєї професії навіть у складні 90–ті...