Освідчитись у коханні писанкою

У невеличке румунське село Вама досить часто заїжджають туристи із заходу. Їдуть вони заради приватного музею писанки, який належить Летиції Оршівській і розташований прямісінько на її обійсті, поруч із будинком самої господині. Світло–жовта вілла зустрічає двома кімнатами–залами, за якими ховається майстерня хазяйки.

Летиція зібрала колекцію святкових яєць із 79 країн, виконаних у різноманітних техніках. Основу її експозиції складають буковинські писанки. У 40–х роках минулого століття батько, українець з Оршівки (село на Північній Буковині), одружившись на румунці, переїхав жити на Південну Буковину. Уже тут народилися і Летиція, і молодша сестра Каталіна, яка тепер виступає гідом у її музеї, проводить екскурсії багатьма мовами.

Починалося захоплення зi щорічної підготовки до Великодня. Мама з дочками готували фарби, віск, писачок, вивчали орнаменти. Брали переважно качині яйця, шкаралупа яких значно міцніша, нiж у курячих, видували з них білок із жовтком. Спочатку рука нетвердо вела лінію, але чим більше Летиція писала, тим упевненішим ставав малюнок, більше інформації у вигляді столітніх символів вміщувалося на невеликій поверхні. Мотиви рідної землі — усі геометричні — зображували хрест, сонце, небо, зірки, воду, підкову, загублену стежку, дубовий лист, а ще знаряддя сільської праці, колос, весільну хустину. Це так званий буковинський стиль «батік» із кольорами. Є й інша, специфічна для Буковини, техніка рельєфного воску, що робить писанку об’ємною, як зараз модно говорити, у форматі 3D.

У колекції Летиції Оршівської є експонат iз 1925 року — писанка, розмальована натуральними кольорами, які складно підтримувати у первісному стані. Але і сьогодні художниця використовує у роботі природні фарби, добуті з озимини, різноманітних трав, лушпиння цибулі, з буряка, пелюстків троянд, листя та шкаралупи горіхів, зі спецій. Виходять вони неповторні, охоплюють багато відтінків палітри. Працює й з сучасними, аніліновими.

Музей діє 12 років, нараховує три тисячі одиниць, що чудово передають філігранні стилі мистецтва писанок тих країв, звідки вони родом. Наприклад, у німецькому містечку Зонненбюлі знаходиться теж приватний музей писанки, єдиний у цій країні. Звідти «приїхали» яйця, на яких малюнки і видряпані, і написані аквареллю, і виконані з текстилю; на одному є послання «Я кохаю вас». До речі, у давніх українських традиціях дівчата вручали любим парубкам красну (найкращу) писанку.

Швейцарію представлено яйцем лелеки, де намальовано музей; яйцем, поділеним на сегменти, куди вставляються фото; і, звісно, експонатом із швейцарським годинником усередині.

Найдорожчі витвори — це коштовні копії яєць Фаберже, із позолотою та ювелірним камінням. На французьких — відтворено цитати Наполеона, а найелегантнішою технікою обробки вважається чеська перфорація шкаралупи яйця — незбагненно тонкий ажур. Один із дуже старих зразків прикладного використання писанки — яйце–підставка під парфуми. У Греції для оздоблення красних яєчок використовували порцеляну, срібло, дорогоцінне каміння. Відомо, що яйце — це ще дохристиянський символ життя, тому цікаві писанки з ісламської Туреччини, на них — портрети султанів. На японських за допомогою тонкої каліграфії зображено гейш, сакуру, пагоду.

Одним із цінних експонатів колекції є браковане яйце крокодила. Ці рептилії надзвичайно захищають свою кладку, дістати їхні яйця проблематично, тому після вилуплення крокодильчика розбиту шкаралупку склеїли і розписали. Найстарішим серед страусиних тут вважається столітня дряпанка яйця страуса Ему, а найменшим — яйце плазуна.

Представлено у музеї і тематичні колекції писанок: на релігійні мотиви, з квітковим орнаментом, з техніки перфорації, текстильні, музичні яйця, з дитячими сюжетами. Засновниця експозиції збирала експонати з різних країн світу, обмінюючи свої творіння на чужі, а часом робила митцям особливі замовлення.

Захоплення Летиції Оршівської — яскраве поєднання хобі з бізнесом. Писанка, яка є втіленням історії народу, його мистецтва, в даному випадку стала ще й вдалим джерелом прибутку: число бажаючих відвідати невеликий поки що музей у селі Вама дедалі зростає. А суто український бренд впевнено крокує по планеті: знаходить своє місце серед всесвітньо відомих експозицій, стає сучасним трендом (згадаймо композицію Оксани Мась на Венеціанському бієнале), дає поштовх приватному бізнесу і привертає увагу до спільних культурних традицій народів.