Не знаю, як у столицi, а в провiнцiї «Укрпошта» «дiстала» всiх. Ще кiлька рокiв тому газети доставляли чотири рази на тиждень, хоча по–хорошому це потрiбно було б робити п’ять разiв. Та от невiдомо хто i з якої радостi, нi сiло нi впало призначив директором Укрпошти С. Плотнiкову, яка заявила, що реформує поштову галузь. Пiсля цього газети почали надходити до передплатникiв тричi на тиждень. А починаючи приблизно з середини минулого року, чи то внаслiдок реформи, чи пiсля оптимiзацiї, пiд якою в умовах України розумiють урiзання витрат на освiту, медицину та iншi галузi, що обслуговують населення, бо «нiчим одiти княжат недорослих», себто нема що вивозити на Кiпр в офшори, часто–густо газети почали доставляти двiчi на тиждень.
Я не знаю, хто рекомендував Плотнiкову на цю посаду i хто призначав її, але точно знаю, що цих людей нiхто не перевiряв на IQ, iнакше вони цього не зробили б.
Я усно звертався до начальника поштового вiддiлення з приводу доставки газет, на що менi вiдповiли, що винна, мовляв, листоноша, «ось ми її...» Розмовляв я i з листоношею, яка сказала, що зараз у них не робота, а дурдом. Та, мабуть, рiч не в листоношi, а в тому, як поставлено цю справу. Адже, якщо справа охорони пам’ятникiв катам українського народу поставлена належним чином, то не встигли в Запорiжжi знести голову пам’ятнику Сталiну, як уже через 10 хвилин мiлiцiя була на мiсцi пригоди. Та якби були живi Гiтлер i Мюллер, вони вiд заздрощiв полопалися б, дивлячись на оперативнiсть нашої мiлiцiї, яка шукає педофiлiв та їм подiбних, у кращому випадку, мiсяцями, а то й роками.
Оскiльки наша пошта працює не на засадах благодiйностi, а їй за це платять клiєнти, то й працювати вона повинна не як Бог на душу покладе, а як потрiбно. Отож до директора «Укрпошти» виникає запитання: «Навiщо було пхатися на цю посаду, якщо не вистачає хисту органiзувати справу хоча б на мiнiмально прийнятному рiвнi?».
Анатолiй ГОПАК,
пенсiонер
Кривий Рiг, Днiпропетровщина