Хто винен? Листоноша —

21.03.2013

Не знаю, як у столицi, а в провiнцiї «Укрпошта» «дiстала» всiх. Ще кiлька рокiв тому газети доставляли чотири рази на тиждень, хоча по–хорошому це потрiбно було б робити п’ять разiв. Та от невiдомо хто i з якої радостi, нi сiло нi впало призначив директором Укрпошти С. Плотнiкову, яка заявила, що реформує поштову галузь. Пiсля цього газети почали надходити до передплатникiв тричi на тиждень. А починаючи приблизно з середини минулого року, чи то внаслiдок реформи, чи пiсля оптимiзацiї, пiд якою в умовах України розумiють урiзання витрат на освiту, медицину та iншi галузi, що обслуговують населення, бо «нiчим одiти княжат недорослих», себто нема що вивозити на Кiпр в офшори, часто–густо газети почали доставляти двiчi на тиждень.

Я не знаю, хто рекомендував Плотнiкову на цю посаду i хто призначав її, але точно знаю, що цих людей нiхто не перевiряв на IQ, iнакше вони цього не зробили б.

Я усно звертався до начальника поштового вiддiлення з приводу доставки газет, на що менi вiдповiли, що винна, мовляв, листоноша, «ось ми її...» Розмовляв я i з листоношею, яка сказала, що зараз у них не робота, а дурдом. Та, мабуть, рiч не в листоношi, а в тому, як поставлено цю справу. Адже, якщо справа охорони пам’ятникiв катам українського народу поставлена належним чином, то не встигли в Запорiжжi знести голову пам’ятнику Сталiну, як уже через 10 хвилин мiлiцiя була на мiсцi пригоди. Та якби були живi Гiтлер i Мюллер, вони вiд заздрощiв полопалися б, дивлячись на оперативнiсть нашої мiлiцiї, яка шукає педофiлiв та їм подiбних, у кращому випадку, мiсяцями, а то й роками.

Оскiльки наша пошта працює не на засадах благодiйностi, а їй за це платять клiєнти, то й працювати вона повинна не як Бог на душу покладе, а як потрiбно. Отож до директора «Укрпошти» виникає запитання: «Навiщо було пхатися на цю посаду, якщо не вистачає хисту органiзувати справу хоча б на мiнiмально прийнятному рiвнi?».

Анатолiй ГОПАК,
пенсiонер
Кривий Рiг, Днiпропетровщина
  • Аби жолуді, а до дуба — байдуже...

    Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>

  • Яйце, прапор і безсмертна душа

    На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>

  • Історія повторюється і вчить

    Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>

  • Прийми, загарбнику, нашi дари...

    Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>

  • Фальшива назва держави

    Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>