Нудить уже незбочених українцiв вiд нахабних витiвок гундяєво–кадебiстської агентури.
То вона на берегах Днiпра закликає колiнкувати перед бiлбордними «iконами» закатованих бiльшовицькими бандами на берегах Ісетi членiв родини Миколи II. «Прости нас, Государь!». То розпочинає ритуальнi пританцьовки з приводу «400–летия дома Романовых»...
Покаяння за скоєнi злочини, ювiлейнi урочистостi не заборонено... Але до чого тут Україна? Серед натхненникiв, органiзаторiв, виконавцiв єкатеринбурзького морду українцi не значаться. Тож вертайте домiв, лийте там крокодилячi сльози. Та спочатку приберiть iз центрального цвинтаря (майдану?) своєї столицi муляж замовника цiєї, мiльйонiв iнших масакр. Може, тодi людство хоча б частково повiрить у щирiсть розкаяння вашого.
Що ж до барабанного «400–лiття» — не ганьбiться, не розраховуйте на необiзнанiсть обивателя. «Дiм Романових», не дотягнувши й до 150–рiччя iснування, згас у 1762 роцi зi смертю останньої з роду Єлизавети I. Вiдтодi до лютого 1917 року пiд псевдо «Романови» Московiєю правив рiд нiмецьких князiв Гольштайн–Готторпiв. Інформацiя — не вельми секретна, її можна вiдшукати i в енциклопедичному виданнi «УСЕ». — К.: Тека, 2006 (стор. 1077).
Сергiй КОВАЛЬ,
член Нацiональної спiлки
письменникiв України
Київ