Люди старшого поколiння, життя яких проминуло переважно в епоху панування комунiстiв, добре пам’ятають iснування на селi торговельного монстра — споживчої кооперацiї. Цю потужну структуру можна було прирiвняти до такого собi паралельного райкому партiї, бо через її ланки проходив увесь дефiцит, тобто iмпортнi товари. Але власником омрiяної речi мiг стати лише член споживчого кооперативу, до того ж якщо вiн був повнопайщиком. Повний пай на той час становив 20 крб. Проте при зарплатi 50—70 карбованцiв, яку одержували бiльшiсть селян, вiдiрвати вiд сiм’ї таку суму мiг дозволити собi не кожен. Тому бiльшiсть обходилася тим, що пропонував вiтчизняний виробник.
Та й будучи повнопайщиком, людина не мала гарантiї, що придбає цей дефiцит. Бо на продаж iмпорту було накладено негласне табу. Спочатку отоварювалися сiмейства працiвникiв райкому i райвиконкому, тодi самi торговельники та їхнi друзi. І якщо щось залишалося пiсля того, як мiсцева елiта задовольнить свої потреби, залишок товару надходив у продаж за пайовими книжками...
З роками споживча кооперацiя набирала вагу й авторитет. Будували виробничi потужностi, розгалужували мережу торговельних точок. Аби покращити торговельнi послуги, мiсцевi колгоспи в кожному селi будували магазини, примiщення яких пiзнiше передавали на баланс споживчої кооперацiї. В товарообiгу було задiяно мiльйоннi оборудки.
З набуттям Україною незалежностi, введенням ринкової економiки з її конкуренцiєю зник дефiцит, а полицi магазинiв наповнилися товаром на будь–який смак. Споживча кооперацiя теж намагалася «вписатися» в незвичнi для неї умови торгiвлi, тобто перейти на ринковi рейки. Але почала це зi спроби за будь–яку цiну здихатися отих пайовикiв, за рахунок яких фактично виживала i якi нинi перетворилися на непотрiбний тягар. Щоб здiйснити задумане, кожного року райспоживкооперацiя почала проводити подвiрний обхiд, мета якого — перереєстрацiя пайовикiв. Водночас наголошували, що треба внести новий пайовий внесок, який коливався вiд 200 до 500 грн.
Звичайно, зубожiле селянство цю пропозицiю зустрiчало в багнети. Хтось, вважаючи цей торговельний орган конаючою шкапою, тут же писав заяву про вихiд iз членiв пайовикiв, ще хтось обурювався, заяв не писав, i нiхто їх за це з товариства не виключав. Однак цей захiд приносив кооперацiї результати: лави пайовикiв пiсля кожного вiдвiдування почали стрiмко «худнути».
Через це пiдозрiло виглядають отi захмарнi внески. Для чого вони, якщо врахувати, що, наприклад, у нашому районi майже все майно, що було у власностi споживчої кооперацiї, було розпродано? Пiшли з молотка бази, холодильники, склади, унiвермаг, ковбасний цех, транспорт тощо. І все це робилося без вiдома пайовикiв. Принаймнi нiхто за останнi роки не пригадає, щоб у районi вiдбувалися збори i висувалися уповноваженi на конференцiю. Просто призначали надiйних людей, якi в дружнiй сiмейнiй обстановцi завзято дерибанили майно, яке належало громадi. Куди зникали грошi вiд продажу цих торговельних об’єктiв, й понинi є великою таємницею.
Можна припустити, що, оскiльки зменшення кiлькостi пайовикiв на мiсцевому рiвнi йшло не такими темпами, як хотiлося, було пiдключено важку артилерiю у виглядi Укоопспiлки. Отож залишкам пайовикiв, що на той час виглядали, як останнi з могiкан, розсилається повiдомлення, в якому сповiщається про чергову перереєстрацiю. Про це саме йшлося i в районнiй газетi: пайовикам, які повинні були мати при собi пайову книжку i паспорт, пропонували з’явитися до контори райспоживтовариства.
Вiдвiдувачiв цiєї установи очiкував неприємний сюрприз. Їм пояснювали, що перереєстрацiю проводять за вказiвкою згори, що затверджено новий статут, згiдно з яким той, хто бажає продовжити своє членство як пайовик споживтовариства, має заплатити 500 гривень внеску. Запитання: за що?
Там же, в конторi, популярно пояснювали, що пайовик не має жодних прав на частину майна, бо, виявляється, тi попереднi внески, з яких фактично формувалася ця потужна органiзацiя, яка згодом перетворилася на такого собi торговельного монстра, йшли лише на закупiвлю товару, а все решта придбалося за Божою допомогою. Отак–то.
У всьому цьому є й моральна сторона. В оголошеннi про перереєстрацiю райспоживспiлка й словом не обмовилася про те, що до цього дiйства додається ще й доважок у виглядi 500 гривень. Уявiть собi реакцiю селянина, який витратився на проїзд, щоб почути ту пропозицiю, на яку нормальна людина при здоровому глуздi нiколи не пристане.
Напрошується риторичне запитання: хто представляв i як обирали уповноважених на XX з’їзд споживчої кооперацiї України? Адже нiхто не пригадає, коли у нас вiдкрито вiдбувалися збори пайовикiв. Люди вже забули, що воно таке.
Отi вимагання внеску по 500 грн. iнакше як продуманим здирництвом не назвеш. До того ж, якщо це «благословiння» надiйшло згори. Зрозумiло, що таку суму нi за що нiхто не платитиме. І таким ось нехитрим прийомом тисячi пайовикiв залишаються за бортом i при своїх iнтересах.
Хотiлося б, щоб юристи фахово пояснили людям, чиї iнтереси паплюжаться цiєю так званою перереєстрацiєю. До того ж «Україна молода» цю тему вже порушувала кiлька рокiв тому в статтi «Де нашi магазини, де заводи?». Там якраз iшлося про подiбнi оборудки в споживчiй кооперацiї i зазначалося, що на кожного пайовика припадає до 20 тисяч гривень паю.
Як бачимо, при нинiшньому розкладi люди залишаються «з носом». Цю шахрайську оборудку треба зупиняти разом усiєю громадою. Інакше нас не те що обберуть до нитки, а ще й зручно вмостяться на наших шиях.
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
