19 березня 1922 року Ленін написав членам Політбюро листа про вилучення церковних цінностей для боротьби з голодом. Крім грифа «цілком таємно», на документі була ще й ленінська вказівка: «В жодному разі копій не знімати. Членам Політбюро робити нотатки лише на самому документі». Неписане правило злодіїв: не залишати слідів злочину. А от як бути з більшовицькою тезою про відокремлення Церкви від держави? Тобто відокремлюйся, але коштовності залиш нам! Та й узагалі дивна якась логіка: до голоду довели країну більшовики, а розплачуватися мусила Церква.
20 березня 1639 року народився гетьман Іван Мазепа. Його особа привертала увагу таких видатних діячів європейської культури, як Байрон і Вольтер, Гюго та Дефо, Ліст і Словацький... Згадаймо його в цей день і ми. І пошлімося на один цікавий документ, але писаний не самим гетьманом, а... донощиком Василем Кочубеєм близько 1704 року, тобто задовго до Полтави: «Дружбу завівши з бусурманами, аби за своїм хитрим замислом, забачивши догідний час, могти відлучити від великодержавної вашої царської величності правиці Малу Росію...» Це про нинішніх загонщиків України до Митного союзу написав я епіграму:
Очам вже бачити нестерпно,
Вже вухам слухати набридло,
Як любляться московське стерво
І наше бидло
Але ж епіграма ця дотична і до Кочубея, і до багатьох інших...
Досі клянуть Мазепу в Росії, тож звернімося в цей день до людини безсторонньої, німецького історика Отто Гайнца, який зазначав: «Було б протиприродним вважати майже сімдесятилітнього, бездітного гетьмана безхарактерним авантюрником або зрадником. Якби йому йшлося про особисту користь, то навряд чи він став би наражати себе на небезпеку... Переговори, що їх вів Мазепа з королем Станіславом, мали на меті з допомогою шведського короля звільнення зпід московського гніту».
Мир праху твоєму, великий гетьмане.
22 березня 1917 року щойно утворена Центральна Рада звернулася до народу з маніфестом, в якому сповіщала про кінець двохсотлітньої царської неволі й закликала до побудови власного життя, але радила всім звертатися до уряду в Петрограді з вимогою надати Україні територіальну автономію. А вже через десять місяців, у січні 1918 р., Центральна Рада оприлюднює Четвертий універсал, у якому проголошує: «Однині Українська Народна Республіка стає самостійною ні від кого не залежною Вільною Суверенною Державою Українського Народу».
До такого повороту українських провідників спонукала зрадницька й загарбницька політика більшовицького уряду, про що також недвозначно йдеться в Четвертому універсалі: «Петроградське правительство Народних Комісарів, щоб повернути під свою власть Вільну Українську Республіку, оповістило війну Україні і насилає на наші землі свої війська красногвардійців, більшовиків, — які грабують хліб наших селян і без всякої платні вивозять його в Росію, не жаліючи навіть зерна, наготовленого на засів, убивають неповинних людей і сіють скрізь безладдя, злодіяцтво, безчинство».
Не зле нагадати це зайвий раз тим, хто сподівається на успіх і добробут у союзі з Росією.
25 березня 1801 року на російський престол вступив імператор Олександр І. «Його царювання стало одним зі славних у російській історії. Золота доба російської культури, перемога над Наполеоном, глибокі внутрішні реформи, розквіт освіти — ось найважливіші прикмети його часу», — проголошує видання «Московія» з «Бібліотеки В.С. Черномирдіна». Пригадаймо і ми деякі не менш важливі прикмети того «славного» царювання: вбивство імператора Павла І (внаслідок чого, власне, й сів на трон Олександр І), свавілля всесильного міністра Олексія Аракчеєва й, зокрема, запровадження т. зв. військових поселень, розправа над професорами та студентами (перших звільняли з роботи, других віддавали в солдати) Казанського й Петербурзького університетів... Ну і, звичайно ж, війни: з Персією, Туреччиною, Швецією, Францією і — як наслідок — «приростання» до Росії (вже після приєднання спочатку Східної, а згодом Західної Грузії) частини ханств Північного Азербайджану, Бессарабії (крім Півдня), Фінляндії та Аландських островів, значної частини Польщі. А ще за Олександра І було утворено Священний союз трьох монархій (Росія, Австрія, Пруссія) для боротьби з демократичними віяннями на континенті. Росія приміряла на себе мундир жандарма Європи. Мабуть, це і приваблює в Олександрі І видавців «Московії».
Далі буде.
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
