«У нас в «Нашу Україну» вступають сотні людей»

Про розкол в «Нашій Україні» говорила вся країна. Але ситуація налагоджується, партія потроху оговтується. Як сплеск внутріпартійного конфлікту відобразився на одному з провідних місцевих осередків, «УМ» розповідає Олексій Луців, голова Львівської міської організації «Нашої України», депутат міськради.

«Не розкол, а очищення»

— Пане Олексію, під час розколу в «Нашій Україні» регіональні організації стояли на різних позиціях. Дехто підтримував ліквідацію партії. Яка позиція львівського осередку?

— Ніякого розколу немає. Через позастатутну діяльність призупинена робота київської міської організації «НУ» та ще кiлькох організацій до проведення перереєстрації членiв партiї. Голова політради Сергій Бондарчук звільнений на засіданні політради. Пан Бондарчук та його попутники, які приймали позастатутні рішення, фальшували рішення, виключені з партії. Так постановила політрада 23 лютого.

Президія «Нашої України» створила робочі групи з проведення перереєстрації членів партії. Після цього будуть проведені звітно–виборчі конференції та 18 травня відбудеться з’їзд «Нашої України». Всі статутні документи — у нас, так само, як і повний склад президії цілком за Ющенка. Понад двi третини членів політради — також із Ющенком.

Так, Бондарчук пробує створити негативний імідж партії, але на практиці очевидно, що ця колотнеча пішла лише на користь «НУ». Цi подiї сколихнули партію, про неї почали говорити. До нас у партію вже тривалий час не вступали нові люди, а тепер на Львівщині в партію вступають сотні людей.

А хто ж з іншого боку? Зi Львів­щини, на жаль, і нам при­кро з цього приводу, — Во­ло­димир В’язів­ський. Він був депутатом Верховної Ради двох скликань. Але випробування відлученням від ВР не всі переживають.

Ті осередки, в яких підтримали пана Бондарчука, потребують детального аналізу. Дуже багато з них не мали засідань своїх рад, а голови просто підписали ті відозви. Такi рiшення нелегiтимнi. Факти фальсифiкацiй підтвердила перевірка. Є підпис В’язівського зі Львівщини, і люди думають, ніби це позиція обласної органiзацiї. Але ж ні, позиція партійцiв Львiвщини абсолютно інша. Я думаю, що ми налагодимо роботу партії без В’язівського й будемо міцнішими.

Також дуже шкода, що на інший бік перейшли керiвники партосередків Тернопільської і Волинської областей. Звичайно, про причини зараз можна лише здогадуватись, але, як на мене, головною причиною конфлікту на Тернопільщині став колишній голова політради Валентин Наливайченко. Він там пробував балотуватися в одному з мажоритарних округів, але згодом опинився у «прохідному» списку «УДАРу». Тож зараз він і донедавна голова облорганiзацiї «НУ», його добрий знайомий, тягнуть групу партійців невідомо куди.

Що ж до Волині, то там завжди позиції Юлії Тимошенко були міцніші, ніж «Нашої України». Голова обл­організації не зміг пояснити краянам, що політика нашої партії краща, ніж «ліва» політика «Батьківщини».

Я вже не раз казав, що лушпиння повинно відпасти, а залишитися мають тверді зерна, які пускатимуть паростки та народжуватимуть силу партії.

Звідки протистояння?

— Однак колотнеча в «НУ», виключення помітних членів траплялися і в попередні роки. Чому, на вашу думку?

— Щоб зрозуміти це, треба повернутись до установчих подій 2005 року. Сама партія будувалася задовго до цього, вона формувалася як громадський рух. І лише після перемоги Ющенка на президентських виборах рух «Наша Україна» був юридично оформлений у партію. На мій погляд, від цього всі біди. Натхненником, керівником, лідером і почесним головою був Віктор Ющенко, проте в партію прийшло колосальне різноманіття людей, чиї відмінності в поглядах на політичну ситуацію були величезні. Багато людей прийшли в партію, в її верхiвку, не через ідеологічну складову, а з кон’юнктурних мiркувань. Можливо, їхнiй прихiд у партiю і не став би бідою, якби всі ті люди не вимагали від Ющенка, після обрання його Президентом, державних посад. І вся ця «верхотура» з різними поглядами потрапила в парламент, уряд, керівні структури на місцях. Минув час, і Ющенко зрозумів, що серед когорти соратників є нефаховi люди, кар’єристи і тi, хто хотів повернути владу для свого особистого збагачення. Зрештою, та різношерста публіка, яка отримала від Ющенка владу, з часом стала його найзапеклішими ворогами та критиками.

А найголовнішою причиною руйнації нашої партії стала талановита авантюристка з необмеженою жадобою влади Юлія Тимошенко. Так складалася ситуація й громадська думка, що Ющенко не міг не зробити її двічі Прем’єр–міністром...

До всього доклалися ще й Кучма і Медвечук, які в грудні 2004 року подали проект нових змін до Конституції. Я вважаю, що це робилося «під Кучму», який після двох своїх каденцій хотів залишитися при владі. Для цього пропонувалося зробити Президента «декоративним», а вся повнота влади переходила Прем’єр–міністру. І, за планом, ним мав стати Леонід Кучма. Тому вже у 2006 році наш Президент виявився без влади. Проте повноважень вистачило б для нормального керування країною, якби Прем’єром не була людина, хвора на владу.

Є дуже багато таємних речей, які є під лядою, яких суспільство не знає. Це все й спричинило руйнацію авторитету особисто Ющенка, а відтак і нашої партії. Тимошенко в своїх підлих прийомах була безмежною. А Ющенко через свою інтелігентність і чесність за тими правилами грати не міг.

Щодо сьогодення, то вся та «мішура» біля Ющенка і партії вже відійшла. Зараз у ній залишилися люди ідейні, з правоцентриським баченням ситуації. На жаль, зараз у парламенті немає розумної, ліберальної правоцентриської партії, як «Наша Україна».

«Краще менше, але краще»

— Партія наважилась на перереєстрацію членів. Що це їй дасть?

— Ми проведемо перереєстрацію в партії, навіть якщо при цьому ми втратимо половину членів. Можливо, зникнуть деякi районні чи навіть обласні партійні організації. Але це дасть впевненість у тому, що в партії є люди з однією ідеєю та ідеологією, які не зрадять, які будуть боротися за владу партії, а не особисту.

Що ж до втрат... До прикладу, київської партійної організації і так уже давно фактично нема. Її нема з того часу, як Микола Мартиненко пішов у БЮТ. А на Закарпатті партійна організація «НУ» майже перестала існувати, коли Віктор Балога створив «Єдиний центр». Є ще низка областей, де рейтинги партії нижчі, місцеві організації знекровленi. Тому ми повинні йти на з’їзд із правдивими увленнями про реалії. У тих областях, районах, містах, де немає «Нашої України», після з’їзду треба вирішувати доцільність створення нових осередків.

— Яка ситуація з цим на Львівщині?

— На сьогоднішній день ми не втратили жодної районної органiзацiї. Є питання по Червонограду, і ми його зараз вивчаємо. Ніхто не виходить із партії разом iз В’язівським. Навіть навпаки, до нас, як я вже казав, надходить багато заяв про вступ у партію. Серед бажаючих багато вчителів та лікарів. Це люди абсолютно різного віку. Що стосується керівництва, то зараз діє виконком облорганiзацiї, бо голови поки немає. Все робимо для того, щоб партія змiцнювалась. Будемо пояснювати людям, що наші рейтинги несправедливо занизили. Ми повернемо авторитет нашій партії в Україні, i насамперед — у західних областях.

— Тобто головна боротьба попереду?

— Цілком зрозуміло, що партія, яка хоче приймати рішення і впливати на події в Україні, повинна бути в парламенті. І ми боротимемося, щоб туди потрапити.

Одночасно з перереєстрацією ми вдосконалимо наш статут, робоча група над ним працює. Вже на заплановану дату з’їзду статут змінять, він буде раціонально доцільним та демократичним.