Літо, ех, літо!

20.07.2004
Літо, ех, літо!

Доки дорослі відпочивають, юний «спортсмен» з цигаркою може і ліс спалити. (Фото Iвана ЛЕОНОВА.)

      Сезон дорослих відпусток і дитячих канікул у самому розпалі. Всі, кому вже пощастило вирватися iз задушливих офісів та міст із розпеченим асфальтом, зараз у кращому випадку безтурботно підсмажують боки на березі моря, річки чи іншого водоймища, в гіршому — гнуть спину на присадибних ділянках. Хоча останнє твердження дещо спірне, бо для когось хімічна війна з колорадським жуком — неабияке, але теж психологічне розвантаження, а «танго з сапкою» легко дасть фори усіляким там шейпінгам та дієтам. Усвідомлювати, що сонце, повітря і вода є нашими найкращими друзями, нас привчали з дитинства. При цьому на пам'ять не спадає чомусь жодної скоромовки, яка б попереджала про численні загрози, що таїть у собі матінка-природа. І особливо влітку, коли небезпека зростає, а пильність людини — навпаки, знижується.

 

Горіла дача, палала...

      Улітку дачні території перетворюються на такі собі мурашники. Тут немовби пробуджується все живе після зимової сплячки. Багато городян приїздять сюди навіть не для того, щоб копирсатися в землі, а просто відпочити. Добре, якщо поряд є річка чи озеро, — тут тобі й «зелений» пляж, і рибалка. При бажанні можна і шашличка змангалити, і в ліс по гриби сходити... Та разом із людиною до садиб «переїздять» і усілякі негаразди. Наприклад, «червоний півень». Адже ніколи немає стовідсоткової впевненості, що жар від дрiв залишиться у мангалі, а цигарка — у попільничці. Особливо якщо для декого відпочинок без горілки — не відпочинок.

      Офіційна статистика переконливо свідчить, що з початком літа різко збільшилася кількість пожеж, значна частина яких припадає на приватний сектор та території садових ділянок. Лише у перший мiсяць літа підрозділи пожежно-рятувальної служби столиці виїздили на гасіння близько 400-х, в яких загинуло троє киян, пожеж. Тільки попередні збитки від цих надзвичайних ситуацій склали майже 800 тисяч гривень. А попереду — ще півтора місяця літа...

      Оперативно прибути за викликом у приватний сектор пожежникам вдається не завжди. За інформацією Головного управління МінНС України в Києві, існує декілька чинників, які заважають бійцям пожежно-рятувальної служби оперативно виконувати свої обов'язки. По-перше, поблизу дачних масивів немає жодного пожежного депо, а дороги перебувають у такому стані, що особливо не розженешся. До того ж за своїм плануванням дачні поселення можна сміливо порівнювати з анархічним Шанхаєм. Тут і вдень зі свічкою не знайдеш жодного покажчика вулиці чи номера будинку. Крім цього, дачники у своїй споконвічній боротьбі за землю самовільно зменшують нормативну ширину вулиць, а проїзди до них часто-густо блоковані шлагбаумами та воротами. І не дивно, що за таких умов пожежні автомобілі інколи прибувають до місця виклику лише через 20—30 хвилин. А якщо врахувати мінімальну забезпеченість дачних будинків телефонним зв'язком (загальна «мобілізація» ще не відбулася), стане зрозумілим, що допомога може прибути і на згарище.

      Інший чинник — дачний люд нехтує елементарними вимогами пожежної безпеки. Це і розпалення вогнищ поблизу будівель, і утримання електромереж у несправному стані, і складування впритул до будинку паливних матеріалів, і відсутність захисту вiд блискавок тощо. А хто може підрахувати кількість нагрівальних пічок та димарів, модних зараз камінів та саун, побудованих із грубими порушеннями норм?

      Окрема тема — лісові пожежі. Багаторічні сосни перетворюються на свічки, як правило, внаслідок вимушеного сусідства з людьми. Мешканці дачного села Троєщина, розташованого в межах Києва, добре пам'ятають, як два роки тому палав ліс на території колишнього радіопередавального центру. Лісові насадження перетворилися на попелище на території майже у п'ять гектарів. Начальник пожежно-рятувальної частини № 33 Деснянського району столиці полковник Олег Шевченко розповів «УМ», що цю територію досі ніхто не контролює, бо вона нікому не належить. Немов гриби після дощу, тут виростають смітники. Сміття нікуди не вивозять і не утилізують, тож поступово воно інфікує лоно природи. І це не єдиний приклад.

Не все те їж, що грибом зветься

      До речі, «грибне полювання» поблизу таких сміттєзвалищ, а також сховищ отрутохімікатів, промислових підприємств, залізниць, автодоріг і в міських парках цілком може призвести до отруєння. Ці дари лісу мають властивість накопичувати з навколишнього середовища токсичні речовини. Тож мухомори і бліді поганки відпочивають — може вистачити і безневинних маслюків.

      З початку грибного сезону в Україні вже отруїлось 53 особи. Двоє людей від грибної отрути померло. Найчастіше, як свідчить статистика, люди труяться у чотирьох регіонах України. Так, в Одеській області зафіксовано 20 випадків, у Херсонській та Донецькій — по 8 та у Запорізькій — 6. Серед потерпілих було шестеро дітей.

      За даними Міністерства охорони здоров'я України, основною причиною отруєнь була необізнаність. Люди вживають пластинчаті гриби, приймаючи бліду поганку за їстівний гриб. Липень-серпень якраз є сезоном бурхливого розмноження цього смертельно небезпечного гриба. Часто навіть досвідчені грибники плутають його з печерицями, дощовиками, сироїжками.

      Медики взагалі радять відмовитися від збирання грибів та їх купівлі на стихійних ринках. Якщо ви все-таки вирішили ризикнути, пам'ятайте, краще не пригощати грибами дітей та людей, якi мають захворювання кишково-шлункового тракту, бо на них грибна отрута діє особливо згубно.

Діти — не іграшка

      Уже давно підмічено: з настанням літніх канікул зростає загроза загибелі та травмування дітей при необережному поводженні з вогнем, на воді, при організації дозвілля чи отруєнні. Нещодавні резонансні історії з молочними кухнями Києва і Харкова спонукають до прискіпливіших перевірок санітарного стану харчоблоків у дитячих оздоровчих таборах. Та якщо в ДОЗах діти усе ж таки перебувають під наглядом дорослих, то про який контроль можна вести мову стосовно тих дітлахів, які до моря не поїхали і у кращому випадку відпочивають на селі у бабусі, а в гіршому — «самі собі режисери», доки батьки на роботі.

      Цьогорічна статистика дитячої смертності відверто лякає. За інформацією МінНС та Міносвіти, лише за перші три місяці (час зимових канікул та грипового карантину) в різних надзвичайних ситуаціях загинуло 30 і травмовано 120 дітей. Загинув цілий клас! На думку рятувальників і освітян, підкріплену цифрами і фактами, нерідко у смерті дітей винні самі батьки, безвідповідальність яких і стає причиною трагедій. Залишаючи на видних місцях сірники та запальнички, дозволяючи дітям безконтрольно користуватися газовим та пічним опаленням, електропобутовими приладами, хімічними речовинами, дорослі мимоволі роблять малюків заручниками обставин.

      Та й самі дорослі інколи грають зі смертю з дитячою безпосередністю. Особливо влітку й особливо під час відпусток — таких собі «дорослих канікул». Найчастіше нещасні випадки в цей період трапляються на воді. На «дно морське», як правило , потрапляють або відчайдухи, або ті, хто перед запливом заглядав на дно пляшки. Не з кока-колою, звичайно. Наприклад, столичним рятувальникам не звикати до бажаючих «героїчно форсувати Дніпро» кролем або брасом — кому як краще. Останній випадок стався місяць тому. Тоді врятували життя спортсмену-плавцю, який зачепився під час запливу на спір за опору пішоходного моста. Або залишається лише здогадуватись, якими були обличчя у російських моряків із суховантажу «Волгодон», коли наприкiнцi червня вони помітили людину за бортом у Керч-Єнікальському каналі, фактично на морському кордоні! П'яний в дим чолов'яга міцно тримався за буй і остаточно протверезів лише наступного дня вже в українських прикордонників... Що тут скажеш — «добре» погуляв. Залишається сподіватися, що вітчизняний курортник не дивуватиме «подвигами» іноземців десь на пляжах сонячної Анталії чи болгарської Варни.

      А тим часом з БАМу та ПБК (берег Азовського моря, Південний берег Криму) надходять сумні звістки. Як повідомив «УМ» начальник Центру громадських зв'язків Головного управління МінНС України в Криму Олександр Загуменний, з початку курортного сезону на півострові вже втопилося 33 людини, і п'ятеро з них — діти. На жаль, ці цифри загрозливо зростають щодня. Для порівняння: минулорічного літа в Криму загинуло на воді 60 чоловік.

      При цьому жодна з 38 водолазно-рятувальних станцій, розташованих на чорноморському узбережжі, не пройшла держреєстрацію на проведення пошуково-рятувальних робіт на водних об'єктах. Адже, незважаючи на те, що головним завданням станцій є порятунок відпочивальників, допомоги і порятунку потребують вони самі. Штат рятувальників неповний, немає необхідного обладнання, інвентаря, відсутній оперативний зв'язок. З приводу їх жалюгідного стану у кримському Главку МінНС давно б'ють на сполох.

      Справа в тому , що всі водолазно-рятувальні станції не підпорядковуються МінНС, за них несе відповідальність Республіканська водно-рятувальна служба (колишній ОСВОД). На думку керівництва Кримського главку МінНС, усе було б значно легше, якби станції належали їхньому

Тонкощі «тихого полювання»:

— Збирайте лише ті гриби, які добре знаєте; не кладіть до кошика пластинчатих грибів;

— не купуйте грибів на ринках (невідомо, де і коли вони були зібрані); не куштуйте сирих грибів;

— не збирайте старих, перестиглих та червивих грибів;

— перед приготуванням гриби необхідно протягом 10—15 хвилин проварити в підсоленій воді (відвар необхідно вилити);

— у разі появи симптомів отруєння грибами: біль у животі, блювання, головний біль, пронос —  до надання медичної допомоги потрібно декілька разів промити шлунок розчином соди або світло-рожевим розчином марганцю; ні в якому разi не вживати алкоголь (він лише прискорить всмоктування грибної отрути).

 

Щоб не «підчепити» кишкову інфекцію:

— перед кожним прийомом їжі мийте руки з милом;

— овочі, фрукти перед вживанням мийте проточною водою;

— запобігайте забрудненню харчових продуктів, не забувайте про їх термічну обробку;

— не купуйте продукти харчування на стихійних ринках, сумнівної якості та без санітарного дозволу;

— розливне молоко обов'язково кип'ятіть;

— користуйтесь водою тільки з перевірених джерел як для пиття, так і для приготування їжі, миття посуду;

— при перших же ознаках захворювання (пронос, блювання) звертайтеся по медичну допомогу.

 

Під час купання забороняється:

— залазити на попереджувальні знаки, буї, бакени;

— стрибати у воду з човнів, катерів, споруд, не призначених для цього;

— пірнати з містків, дамб, причалів, дерев, високих берегів;

— використовувати для плавання такі небезпечні засоби, як дошки, колоди, камери від автомобільних шин та інше знаряддя, не передбачене для плавання;

— плавати на плавзасобах у місцях, відведених для купання;

— вживати спиртні напої;

— підпливати близько до плавзасобів, які йдуть неподалік від місць купання;

— допускати у воді грубі ігри, які пов'язані з обмеженням руху рук і ніг у воді;

— подавати помилкові сигнали небезпеки, заходити глибше, ніж по пояс, людям, які не вміють плавати.

  • Коли вона не працює...

    Дочка Шона Карра, більше відомого як зятя Юлії Тимошенко, трохи підпсувала «страждально–войовничий» імідж своєї непрямої «бабусі». Завдяки їй усі дізналися, що торік Юля Володимирівна непогано відпочила в Іспанії. А сайту «Таблоїд» стало відомо, що за свій кількатижневий релакс Тимошенко платила по 7 тисяч євро за добу. >>

  • На небезпечно малій висоті

    «Ти диви: тут як на авторинку, — двоє друзів роздивлялися літаки з парку «антонівської» авіакомпанії, що стояли в ряд один біля одного. — Напишемо внизу: не битий, не шпакльований, один господар...». >>

  • Смугаста, мов Тигр

    «Хобі, що стало стихійним лихом» — так називає своє захоплення прогнозуванням погоди відомий волинський журналіст і письменник Володимир Лис. Займається він цією справою понад двадцять років. Перший свій прогноз склав у 1989 році, й відтоді щороку тисячі людей у всіх куточках України чекають «погоди від Володимира Лиса». Хоч Володимир Савич попереджає, що прогноз він складає винятково для Волині, відтак його передбачення «діє» в радіусі 150 кілометрів. >>

  • Віщий бабак

    ...Густа завіса хмар над Гайдарами, що на Харківщині, і непримне мрячіння дрібного дощу принесли добру звістку. Новий український синоптик Тимко II не побачив учора власну тінь. Це означає, що весна в наших краях буде ранньою і теплою. Отже, зимі вже недовго залишилося... >>

  • Медові ріки на Дніпрових берегах

    Сьогодні цивілізований світ не хоче їсти цукор і лікуватися хімією — він повертається до тисячолітніх джерел життя і обирає... мед. На всіх континентах «нектар богів» стає рушієм харчового, сільськогосподарського, фармацевтичного, косметичного виробництва. Продукти бджільництва тепер в усьому — в помадах, хлібі, інгаляторах, жувальних гумках, мазях, вині... Україна у «медових справах» задніх не пасе: за виробництвом меду ми — перші в Європі й п’яті у світі. В нас прадавня культура бджільництва й надзвичайні економічні перспективи. Мед може і повинен стати світовим брендом української нації — таким як французький сир і вино чи російська горілка. І світ уже дав нам картбланш: у 2013 році до України з’їдуться на конгрес бджолярі з усіх куточків планети. Адже на цьогорічному всесвітньому форумі у Франції ми переконали усіх: Україна — медовий край. Як це відбувалося, бачила і «Україна молода». >>

  • Імітація навколо «саркофага»

    «Нове чорнобильське «Укриття» захистить Україну і світ!» Відтоді, як цей захоплений вигук пролунав над країнами і континентами, світ завмер в очікуванні небаченої конструкції завдовжки 257, завширшки 150 і у висоту — майже 110 метрів... Минув не один термін завершення будівництва цього дива, а нас як захищав, так і захищає від отих клятих радіонуклідів трохи підрихтований старенький саркофаг, зведений усього за півроку без зайвих гасел і обіцянок.
    Що ми зазвичай чуємо і читаємо про Чорнобиль? Безневинні сенсації на кшталт двоголових телят (трьох–чотирьох — потрібне підкреслити) чи одноголових самоселів, байки про мертве місто Прип’ять і дивне захоплення екскурсіями в епіцентр трагедії. Як і раніше колеги–журналісти, геройськи напнувши груди, з мікрофоном і блокнотом рвуться до зруйнованого реактора, аби й собі «засвітитися» в чорнобильській зоні... Вся ця екзотика була й буде. Ось тільки «за кадром», як завжди, залишаються досить делікатні соціально–економічні і фінансові проблеми Чорнобиля, які не такі показні на вигляд і надто складні для газетно–телевізійних матеріалів, а тим паче для сприйняття пересічними громадянами. До цих проблем докопатися не так просто, та й кому це потрібно? Не розпорошуючись на всі чорнобильські проекти, уважніше придивимось до найбільш «уживаної» теми останніх років — заплановане будівництво нового «Укриття», або НБК (нового безпечного конфайнменту). Ось перше–ліпше повідомлення з посиланням на члена групи радників ЄБРР із чорнобильського проекту, академіка Валерія Кухаря: «На жаль, усі плани досі не виконували, та є надія, що до 2012 року ми отримаємо «Укриття»–2»... >>