Олег Борисенко: за умови вiдповiдного фiнансування ми могли б повертати слух навiть безнадiйним.
Відділення тимпанопластики, тобто мікрохірургічних операцій у вусі, є складовою частиною слуховідновного центру, який у 1978 році збудували на кошти, надані товариством глухих. Саме тут проводять найскладніші й найсучасніші операції з відновлення барабанної перетинки, слухових кісточок і навіть із вживлення штучного, електронного, вуха. Більшість втручань отохірурги здійснюють за допомогою потужних мікроскопів німецького виробництва, тому що слухові кісточки людини дуже дрібні. «Ми відновлюємо барабанну перетинку, звукопровідний механізм середнього вуха, тобто втрачені слухові кісточки, і таким чином можемо покращити чи відновити слух людині», — розповідає провідний співробітник відділення тимпанопластики, доктор медичних наук Олег Борисенко.
Незважаючи на широкий діапазон можливостей лікарів відділення, вони можуть допомогти далеко не всім. «Так, наприклад, якщо у людини сенсоневральна приглухуватість, або як ще називають у народі це захворювання, неврит слухового нерва, допомогти можна хіба що гарно підібравши слуховий апарат, яких зараз сотні модифікацій», — каже Олег Борисенко.
Зате тут лікують від хронічного гнійного середнього отиту та його наслідків, холестеотоми — це таке захворювання, коли шкіра слухового проходу починає вростати у барабанну перетинку через отвір, що утворюється, що й стає причиною втрати слуху, різноманітної патології слухової труби, стенозу (звуження) і атрезії (повної відсутності) слухового проходу.
«Зовсім недавно я оперував чоловіка, у якого у слуховому проході почали рости кісткові утворення, які й закрили слуховий прохід. Чому вони ростуть, ніхто не знає. Але людина внаслідок цього цілком могла втратити слух. По-перше, через те, що фізично прохід закрився б, а по-друге, тому що при такій патології порушується механізм самоочищення вуха, і сірка, яку виділяють у слуховий прохід сірконосні залози, могла захарастити прохід, що швидко спричинило б глухоту», — каже Олег Миколайович.
За його словами, це, на жаль, не такий уже й рідкісний випадок у їхній практиці. Найчастіше ж люди втрачають слух через запальні захворювання середнього вуха — отити. «Запалення дуже швидко руйнує барабанну перетинку, яку нам і доводиться відновлювати», — каже отохірург. Так іноді на місці барабанної перетинки, яка має бути рухливою і чутливою, щоб людина чула звуки, виникає рубець. У такому випадку хірурги «викроюють» нову перетинку із фасції (сполучна тканина, яка вкриває м'яз. — Авт.) скроневого м'яза.
Щоб не доходило до скальпеля, лікарі радять не допускати задавнених запалень вуха, а також — хронічних нежитів і аденоїдних розростань. «Слуховою трубою вухо поєднане з носоглоткою, через неї відбувається вентиляція барабанної порожнини. Отже, якщо запальний процес у носоглотці, він може розповсюдитись і на барабанну перетинку у вусі. Тому не можна нехтувати і лікуванням звичайної нежиті», — каже Олег Борисенко.
Хоча, за спостереженнями хірурга, буває і таке, що людина нічим не хворіла, а вранці встає — хоп! — на одне вухо оглухла. «Це може бути або порушення кровопостачання слухового нерва, тромб або якась маленька судина луснула», — каже отоларинголог. У такому випадку не можна зволікати жодного дня із візитом до спеціаліста. «Часто люди думають, що у них там пробка з сірки, і чекають, поки вона сама вийде. А треба одразу приходити до нас, тому що слухові рецептори у завитці — внутрішньому вусі — гинуть дуже швидко. Через три-чотири дні ми вже нічого не зможемо зробити і втратимо шанс порятувати слух», — каже Олег Миколайович.
На жаль, майже нічим не можуть допомогти хірурги і при вродженій глухоті. Вона трапляється у дітей, чиї мами перенесли вірусну інфекцію під час вагітності. Або — і це буває досить часто — приймали якийсь потужний антибіотик. До речі, досить часто маленькі діти, які народилися здоровими, втрачають слух саме через це.
«Дітям одного-двох років життя часто колють антибіотики, які токсичні для слухового нерва, наприклад, гентаміцин, — каже Олег Борисенко. — Цей препарат дуже ефективний, він дозволяє швидко досягти позитивного результату при лікуванні пневмонії, наприклад, якихось інших запалень. Але він же робить дитину глухою. На жаль, з такими ситуаціями ми зустрічаємося досить часто». За його словами, важко сказати, чи це саме через необізнаність лікарів діти втрачають слух. «Лікарі, якi призначають препарати, могли не звернути на це уваги. Їм важливо було позбавити дитину від пневмонії, тому що ви розумієте, що таке серйозне захворювання для одномісячної дитини може стати фатальним, — говорить Олег Миколайович. — Природно, ніхто не думає про слух тоді, коли рятують дитині життя».
Цікаво, що неприродні виділення з вашого вуха можуть означати що у вас ... хвора печінка. «Шкіра вушного проходу дуже ніжна і чутлива, якщо в печінці якісь проблеми, це в першу чергу позначається на ній», — каже Олег Миколайович.
Мабуть, ви не раз бачили людину, яка копирсається сірником у вусі. Так ми й самі звикли, дивлячись на друзів і рідних. Насправді чистити вуха не треба взагалі. Тільки мити теплою водою вушну раковину і вхід до слухового проходу.
— Глибше ви просто не зможете почистити, тому що палець у вухо не проходить, а лізти паличкою чи сірником із ваткою — небезпечно, — усміхається лікар на моє запитання про чищення вух. — Головним чином тому, що ви не контролюєте, в якій частині вуха знаходитесь. І легко можете травмувати барабанну перетинку, розірвати її. У нас були такі випадки, коли люди чистили собі вуха в'язальними спицями (!) і протикали барабанні перетинки. Це ще добре, коли так закінчується. Ми в принципі можемо зробити пластику перетинки. А буває, люди через такий спосіб чищення вух пошкоджують слухові кісточки, які знаходяться у середньому вусі, іноді вони провалюються глибше — до внутрішнього вуха, тоді людина, крiм того, що стає глухою, так ще і на все життя має запаморочення, які роблять її інвалідом. У нас бувало і таке. Прикро, але тут ми нічим не можемо зарадити...
— А якщо людина чистить вуха не те що сірником і ваткою, а взагалі скріпкою? — питаю я.
— Це також небезпечно. Крім того, що є ризик пошкодження перетинки, так можна легко подряпати шкіру слухового проходу, це призведе до того, що там з'явиться рана, яка буде інфікована, буде запалюватись, боліти, це неприємно, — каже Олег Борисенко. І продовжує: — Взагалі-то ви маєте знати, що вухо має механізм самоочищення. Передня стінка слухового прохода контактує з капсулою нижньощелепного суглобу. Отож, коли ви жуєте, шкіра слухового проходу рухається. Якщо там щось є, наприклад сірка, яка може накопичуватись, все виштовхується назовні. Таким чином і очищається вухо.
Прикметно, що перші кроки на шляху до подолання невиліковної, начебто, вродженої глухоти в Україні наші хірурги зробили саме тут. Саме у цьому відділенні у травні українські хірурги виконали першу вітчизняну кохлеарну імплантацію двом п'ятирічним дівчаткам, глухим від народження, — Віці та Юлі. Таку операцію дітям у нас досі робили тільки приїжджі фахівці.
Сутність кохлеарної імплантації (від слова кохлеа — завитка) в тому що, у завитку, внутрішнє вухо, вводять спеціальний електрод — імплант. Тут зосереджені нервові клітини, що сприймають звук. У скроневу кістку під шкіру імплантують приймач-передавач — який приймає сигнали від мікропроцесора, який знаходиться зовні. Його або «вдягають» на вушну раковину, або кладуть у кишеню. Всі звуки: шум вулиці, людську мову — він перетворює на електричні сигнали, які передаються до мозку.
Уперше подібну операцію здійснив учитель Олега Борисенка, завідувач відділення тимпанопластики професор Юрій Сушко у 1991 році. Він імплантував апарат штучного слуху дорослій людині. В СНД такi операції роблять в Росії, Білорусі, Прибалтиці. «Але якщо в Білорусі і Прибалтиці оперують приїжджі хірурги (а в Росії є своя школа отохірургів), то в Україні від початку ці операції дорослим пацієнтам ми виконували самостійно. А от дітям зробили вперше в цьому році», — каже Олег Борисенко, який разом із старшим співробітником відділення тимпанопластики, кандидатом медичних наук Ілоною Срібняк і виконав кохлеарну імплантацію двом дівчаткам.
Оскільки це дуже дорога операція, — один імплант коштує 21 тисячу євро — гроші на операцію шукали за кордоном. Німецький фонд «Діти Чорнобиля», який уже протягом п'ятнадцяти років очолює професор Хартмут Кепплер, допоміг i з імплантом, і з консультацією, адже раніше вітчизняні отохірурги не робили подібних операцій дітям. Німецькі благодійники розглядали й варіант лікування дівчат у Німеччині, але там це обійшлося б значно дорожче. Приміром, день перебування у госпіталі коштує 500-600 євро. А в Україні медичне обслуговування безкоштовне, треба було знайти кошти тільки на імплант.
Отож наші фахівці з хірургії вуха їздили до Німеччини, щоб подивитись, як оперують «у них». Потім німецькі фахівці приїхали приглядати за операцією із вживлення електронного вуха. «Вони не втручались, лише стояли поруч під час операції, — сказав Олег Борисенко. — Але, мабуть, їм сподобалось, як ми оперуємо».
Складність ще й у тому, що хворому на вроджену глухоту таку операцію треба робити не пізніше, ніж йому виповниться п'ять років. Лікарі, які досі ставили електронне вухо людям з набутою глухотою, говорять, що їх реабілітація після подібної операції проходить набагато легше. Саме через те, що вона вже вміла говорити і втратила слух унаслідок травми чи захворювання. Дитина ж, яка народилась глухою, водночас приречена і на німоту, тому що не зможе навчитись мови, якої не чує. «П'ять років — це критичний вік, — каже Олег Борисенко. — У цей період закінчується формування звукових образів у мозку, формування центральної нервової системи. В принципі, якщо цей час втрачений — можна і тоді зробити операцію, дитина буде чути звуки, але навчити її розуміти їх буде набагато складніше».
Навіть зараз, після успішних операцій, які зроблено вчасно, на які вдалося знайти кошти і досвідчених хірургів, маленьким пацієнткам буде потрібно півтора-два роки серйозної реабілітації. Щоб вони навчилися бачити подумки за звуками якусь річ, предмет, щоб вони знали, що становить собою певний звук, наприклад, гавкіт собаки, кукурікання півня, звук дверей, що зачиняються, потрібно багато часу і зусиль батьків і педагогів. Але лікарі кажуть, що тепер глухота, яка була колись їхнім страшним діагнозом, не позначиться на їхньому інтелектуальному розвитку.
Уживлена частина штучного вуха — імплант — має довічну гарантію. Тобто необхідності в його заміні немає. А от процесор, мікрокомп'ютер — апарат, який знаходиться зовні, можна міняти по мірі розвитку технологій. Щоправда, у Європі є приклади, коли реоперують людей і з тим, щоб вживити їм новітніший варіант електрода.
В Україні щороку з'являється на свiт близько п'ятисот дiтей, які від народження не чують звуків. Отож це приблизно п'ятсот пацієнтів, які потребують кохлеарної імплантації. Всього ж їх нараховують в Україні близько п'яти-шести тисяч. І хірурги готові робити операцію багатьом iз них — були б тільки кошти...
Протистояння навколо можливої ліквідації Вінницького обласного протитуберкульозного диспансеру №2 відбувається у кількамісячному вимірі. Працівники диспансеру просять передати з обласної комунальної власності у міську цілісний майновий комплекс, щоб і майно, і приміщення залишились на місці, а колектив працював там і надалі. Вони згодні на реорганізацію чи оптимізацію, аби лише тубдиспансер не ліквідували. >>
До 30% антибіотиків орального застосування продаються у США за неправильно виписаними рецептами. Помилкова діагностика на невідповідний рецепт на антибіотики є головною причиною виникнення резистентної стійкості мікроорганізмів на антибіотики, випливає з дослідження, результати якого подані в «Журналі Американської медичної асоціації» (Journal of the American Medical Association). >>
Кліщі вже прокинулися, активізувалися і готові атакувати. Під прицілом їхніх укусів — не лише любителі влаштовувати пікніки в лісі, а й ті, хто звик просто прогулюватися в міському парку чи сквері. Лікарі звертаються увагу, що з кожним роком кількість людей, яких покусали кліщі в місті, зростає. >>
«Хворіти сьогодні особливо дорого, навіть не враховуючи вартості ліків, на звичайний похід у поліклініку зараз потрібно викласти мінімум 300 гривень», — такими враженнями діляться між собою українці в бесідах те-а-тет, такими повідомленнями нині завантажена чи не вся інтернет-мережа. >>
Улюблений вітчизняний спосіб заговорити тему: спростовувати неіснуюче або почати планувати давно існуюче. Триває п’ятий рік експерименту з реформи охорони здоров’я у пілотних регіонах країни: на Вінниччині, Дніпропетровщині, Донецькій області (там зараз не на часі) та Києві. І що ж маємо реально? >>
