Після розвалу есересерії, працюючи на будовах Ханти–Мансійщини, нечастими вихідними мав змогу переглядати московську періодику. На обкладинці місячника «Молодая гвардія» надибав якось розцяцьковану парсуну нашого Святослава Войовника — в косоворотці, рудого, патлатого, бородатого — у серії «Русскiє святиє»... Колишнім комсомольським писарчукам, які ще 10—20 років до згаданої публікації знали лише єдиного «святого» — «всєгда/вєчно живова Лєніна», дорікати незнанням європейської історії — марна справа. Цi журналотворці, окрім шкільних «Історій СРСР», вузівських підручників з істмату/діамату, нічого не проглядали. Де їм знати про візантійські хроніки, в яких «прес–секретар» імператора Цимісхія Лев Диякон, який особисто зустрічався з нашим володарем, чітко описав його запорозький вигляд: на поголеному обличчi — козацькі вуса, на голеній голові — косацький чуб–оселедець. Русявим був, як переважна більшість русів–українців.
Про свідчення Л. Диякона згадували у своїх працях знані вітчизняні історики Микола Аркас, Михайло Грушевський, Дмитро Яворницький, Дмитро Дорошенко, Лев Силенко... Саме таким і зображали князя ілюстратори роману Семена Скляренка «Святослав» у підрадянських виданнях. Попри цензурний тиск видавці й художники відповідальними, чесними були перед співвітчизниками.
А це днями в одній зі столичних книгарень беру до рук сучасне (X., «Фоліо», 2012) перевидання твору Скляренкового і очам не йму віри... Замість козацького вождя–відчайдуха з палітурки виглядає патлата, бородата, пейсата проява, тільки, на відміну від «молодогвардійської», не руда, а жагучо чорнява...
Та побійтеся Бога, керовники «фоліовські», вкупі з художником Вдовиченком Є. (Євгеном? Євграфом? Єговою? Ініціал у вихідних даних не розшифровано) та «громадською радою» при видавництві ! Чи ваш бог брехати користі ради не забороняє? Ваші стосунки з вашим богом — ваша справа. Але на вашій брехні «наш» освітянський міністр, він же «голова громадської ради» при «Фоліо» за сумісництвом, планує виховувати підростаючі покоління українців... А ще табачниківський МОН (Міністерство освіти i науки) не монькається, впроваджує засяжнішу диверсію: всю шкільну бібліотеку світової літератури видає у тому ж улюбленому «Фоліо» на «язикє» для повзучої манкуртизації титульної нації... Тоді як є блискучi чи й геніальнi українськi переклади, когорти світового рівня перекладачів українських, зауважимо...
Дивує «куряча сліпота», що вразила очільників творчих спілок (насамперед письменників, журналістів, художників), академічних інститутів (Історії, Мови, Літератури найперше), потужного (за кількістю) ректорського корпусу, просвітян, якi «не помічають» діянь знахабнілого диверсанта на освітянській ниві...
Сергій КОВАЛЬ,
письменник, журналіст