Український слід на папській сутані

Галичанка Галина Барщовська з міста Городок Львівської області мимоволі стала «зіркою», адже вона — одна з тих, хто пошив одяг для майбутнього Папи Римського. Саме її вправні руки долучилися до пошиття трьох папських комплектів різного розміру, без яких обрання нового Папи просто неможливе. Робота вже завершена, тепер і кравчиня готується до виставки папського вбрання в мініатюрі. Одяг експонуватиметься у храмі Санта–Марії Мінерви. Експонати, які зараз шиє українська майстриня, — зразки вбрання Папи, кардиналів та монахів з минулої епохи. Масштаб їх — один до чотирьох.

Протекція від адмірала

Українка — перша іноземка, яка стала кравчинею Ватикану. До неї шити одяг вищому духівництву могли лише італійки. І хоча співвласник найвідомішого спеціалізованого ательє Gamarellі Лоренцо Гамареллі не може натішитися робітницею, заробляє пані Галина значно менше, ніж її італійські колеги.

Пані Галина поїхала на заробітки в Італію майже 12 років тому. Вісім з них працює в ательє. Поговорити з нею самою «УМ» не вдалося, бо жінка вже стомилася від уваги українських журналістів, та й знайти вільну хвилину для інтерв’ю на роботі не вдається. Тож про кар’єру дружини «УМ» зголосився розповісти її чоловік Роман Барщовський.

«Галина закінчила технікум легкої промисловості й працювала інженером на швейній фабриці, — розповідає пан Роман. — Потім вступила до педагогічного інституту, викладала в школі трудове навчання. Але настали тяжкі часи, і ми були змушені роз’їхатися по заробітках. Я поїхав у Москву, а вона через деякий час — в Італію. Така доля не лише нашу родину спіткала, а й багатьох земляків».

Як і більшість українських заробітчан, Галина влаштувалася доглядальницею в родину пенсіонерів. «Їй пощастило потрапити на роботу в родину адмірала, — продовжує пан Роман. — Він уже старенький був, 90 років мав. Дуже переймався, що буде з Галею, коли з ним щось станеться. І попросив свого хорошого друга, одного з власників ательє, взяти Галю на роботу».

Пальта й жилетки — професійний «коник» Галини

Так розпочався новий період у житті Галини Барщовської. І хоча свою справу вона любить і вміє добре шити, без випробувального терміну не обійшлося. Одразу пошити папську сутану жінці не довірили. Проте з часом їй стали доручати дедалі складнішу й відповідальнішу роботу. А після того, як українка пошила пальта та накидки для кардиналів, їй довірили робити одяг для Папи Римського.

До слова, пальта та жилетки — професійний «коник» українки. Якщо треба їх пошити, то одразу до пані Галини звертаються, більше нікому їх не замовляють. Одна з останніх робіт кравчині — пальто, в якому часто виступав перед публікою Бенедикт XVI.

Галина Барщовська шила сутани й для Івана Павла II. Понтифік мав свої вимоги до крою. Хотів сутани без кишень та без напіврукава, а от його наступник Бенедикт взагалі ніяких особливих побажань до одягу не мав.

Слід зазначити, що більшість операцій з пошиття вбрання для вищого духовенства католицької церкви роблять вручну. Навіть петельки для ґудзиків виготовляють руками. ґудзики в майстерню привозять особливі. Їх роблять на замовлення, використовуючи нитки шовку.

Матеріали, з яких шиють сутани, мають бути найвищої якості. Для папського одягу беруть шовк та вовну. Сутана Папи Римського має бути білого кольору зі специфічною облямівкою.

Своїх клієнтів ніколи не бачила

«Галина шиє також для кардиналів та єпископів, — розповідає Роман Барщовський. — Якось їй доручили обшити золотом сутану Івана Павла II. Це одна з найважчих у кравецькій справі операцій. Дружина дуже переживала, але впоралась. Італійки за найважчу роботу не беруться, перепрацьовувати не люблять. Якось замовили сутану, що мала бути готова за 12 годин. Справа не з легких, і її доручили Галині. Правда, відколи дружина працює в ательє, жодного разу своїх клієнтів не бачила. Як правило, швачкам кажуть тільки розміри, а пошиття відбувається без жодної примірки».

Пан Роман не приховує заробiткiв дружини — каже, що їй платять тисячу євро в місяць, більшість із яких йде на оплату помешкання (600 євро), а ще ж треба щось їсти, платити за проїзд у транспорті. «От і виходить, що живе від зарплати до зарплати, хоча й виконує найважчу роботу найякісніше, — розповідає чоловік. — При цьому італійки отримують вдвічі, а то й утричі більше».

Зараз обидві доньки пані Галини живуть iз нею в Римі. Повертатися в Україну 52–річна жінка не планує, хоча тут на неї чекають, окрім чоловіка, ще й сестра та старенька мама.