13 березня 1707 року цар Петро І підписав закон «Про захист Вітчизни», згідно з яким мешканцям прикордонних територій належало здійснювати заходи перестороги, як–от заздалегідь готувати на болотах та в інших відлюдних місцях сховища для людей, а також для хліба й інших харчів на випадок війни. Дуже показовий закон у контексті історії Росії — унікальної країни, яка впродовж свого кількасотрічного існування або воює, або готується до війни. Що ж до підписаного Петром І закону, то найперше на думку спадає характеристика, дана вже цитованим мною маркізом Астольфом де Кюстіном, який влітку 1839 р. здійснив подорож до Росії: «Це завжди, це всюди та сама система, система Петра І, увічнена його наступниками, що є лише його учнями. Він гадав та довів, що волю царя Московії можна накинути законам природи, правилам мистецтва, правді історії, людству, кровним зв’язкам, релігії, усьому. Якщо московити обожнюють цього радше нелюда, ніж людину, то це тому, що вони мають більше пихи, аніж людяності. «Подивіться, — кажуть вони, — чим була Росія в Європі перед пануванням цього великого володаря, та чим вона стала по ньому, от що може зробити геніальний суверен...» Фальшивий спосіб оцінки слави нації».
13 березня 1986 року в Ризі було заарештовано Романа Сілараупса. Його звинуватили в тому, що він вимагав денонсації пакту Молотова — Ріббентропа. В жовтні того ж року (тобто вже за «ліберального царя» Михайла Горбачова) Сілараупса засудили до 5 років таборів суворого режиму та двох років заслання. Ось що пише з цього приводу в книзі «Імперія Кремля» відомий дослідник Абдурахман Авторханов: «...Вимога оголосити нечинним найзлочинніший в усій історії дипломатії пакт між Сталіним і Гітлером, пакт, який розв’язав Другу світову війну, як і війну проти самого СРСР, пакт, що коштував людству 55 мільйонів убитих, з яких частка народів СРСР становить 20 мільйонів, — так–от, оголосити цей злочинний пакт анульованим радянський уряд вважає дією, що підриває основи своєї держави».
17 березня 1861 року в усіх російських церквах зачитували «Маніфест про Наймилостивіше дарування кріпакам прав стану вільних сільських жителів і про улаштування їхнього побуту». Ну, стосовно «стану вільних жителів» автори Маніфесту добряче передали куті меду — либонь, дуже хотіли довести підданцям тезу на кшталт «покращення вже сьогодні», хоча ліквідація феодальних економічних відносин не відбувається за один день і розтяглася в Росії щонайменше на двадцять років. Але є в цього питання й інший ракурс. За десять років до проголошення Маніфесту, 1851 р., було прокладено підводний телеграфний кабель через Ла–Манш, а 1863 р. (тобто через два роки після скасування кріпацтва в Росії) в Лондоні було споруджено підземну залізничну дорогу (тобто, по–сучасному метро), що сполучала один із вокзалів із центром міста. Ось той цивілізаційний розрив, про який не згадує кум Володимира Путіна Віктор Медведчук, засмічуючи сьогодні київську підземку рекламою на користь Митного союзу на чолі з Росією, замість Європейського Союзу цивілізованих країн.
18 березня 1921 року в Ризі було укладено мирний договір між совєтською Росією та Польщею. Договір поклав край божевільній ідеї Леніна підпалити комуністичним вонем (як синиця море! ) Європу. Тоді ж таки довелося більшовикам на якийсь час відмовитися від подальших загарбницьких намірів і навіть — тимчасово — послабити пасок, запровадивши замість т. зв. воєнного комунізму НЕП. А Україну вже вкотре було принесено в жертву й поділено між сусідами.
18 березня 1948 року після того, як совєтський маршал В.Соколовський ухвалив одностороннє рішення припинити дебати в Контрольній раді союзників, і СССР оголосив про передачу владі Східної Німеччини контролю за в’їздом до Західного Берліна (що призвело до т. зв. «малої» блокади міста) бургомістр Віллі Брандт виступив на першому грандіозному мітингу свободи, що відбувався під гаслом «Берлін буде вільним і ніколи комуністичним!» У виступі Брандт, зокрема, наголосив: «Після Праги (мався на увазі комуністичний заколот 25 лютого 1948 р. у Чехословаччині. — Авт.) на черзі була Фінляндія. Цього не сталося тому, що фінський народ був готовий відстоювати свою свободу. Цього не станеться і з Берліном, якщо він встоїть у ці кризові дні». І Берлін встояв, переживши і «малу», що тривала до червня, і «велику» блокаду — від 23 червня 1948 до 12 травня 1949 р. Врешті–решт Сталін був змушений відступитися.
Далі буде.
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
