Скорботна хода розпочалася від каплиці верхньої частини Байкового кладовища до могили дружини лідера Організації українських націоналістів, яка по смерті чоловіка Ярослава Стецька сама до 2000 року очолювала Провід ОУН. Уродженка Тернопільської області Ярослава Стецько (за дівочим прізвищем — Ганна Музика) тричі була народним депутатом і найстаршим народним обранцем двох парламентських скликань.
Учора після мітингу–пам’яті з нагоди десятих роковин iз дня смерті Ярослави Стецько присутні переглянули документальну кінострічку «Пам’яті Слави Стецько» режисера Богдана Гнатюка, яка розповідає про життєпис засновниці Конгресу українських націоналістів, і відвідали фотогалерею її життєвого шляху. «Ярослава була мудрим, досвідченим політиком. Будучи дружиною дипломата Ярослава Стецька, вона жила в еміграції, однак після проголошення незалежності України повернулася сюди і всі сили покладала на розбудову держави: заснувала КУН, була речником–трибуном ідеї незалежності й будівництва української України за часів своєї діяльності у Верховній Раді. Вона боролася проти окупаційної влади в Україні, яка була тоді і є зараз», — каже «УМ» дисидент і колишній колега по парламентській фракції, політик і громадський діяч Левко Лук’яненко.
Після повернення з еміграції Ярослава Стецько поклала решту життя на пропагування ідеї незалежного українства. «Звісно, одній людині було складно перевернути процеси й звільнити країну від внутрішнього окупанта, однак своїми діями Ярослава несла ідеї незалежності в народ, демонструвала, що Україну необхідно відроджувати, — додає Левко Лук’яненко. — Вона була тим місточком між патріотами в Україні та патріотами серед української спільноти в діаспорі, завдяки якому ідея незалежностi поширювалася по всьому світу. Була активним борцем проти русифікації, московської ідеології. Це особистість, яка варта пам’яті нащадків і заслуговує на вшанування усіма українцями».