Соціологічне опитування, підсумки якого презентували в Сумах, проходило під гаслом «Ти маєш право на якісну освіту». Його організатори — Студентське братство Сумщини — прагнули з’ясувати, наскільки студенти усвідомлюють свої права на якісну освіту. В опитувальних листах були, зокрема, перераховані можливі порушення прав: примусові благодійні внески, вимагання хабарів на різних етапах студентського життя; неякісне викладання матеріалу; недостатнє матеріальне забезпечення навчального процесу — загалом дев’ять видів утиску студентських прав. І лише менше 17 відсотків опитаних відповіли, що з ними не стикалися.
Проводилося опитування у восьми вишах Сумщини, а також у ВНЗ Полтавщини, студенти яких також залучені до здійснення проекту «Підвищення рівня обізнаності молоді про можливості захисту права на якісну освіту», підтриманого Foundation Open Society Institute. «Ми не брали на себе функції соціологічного центру, — говорить піар–менеджер проекту Владислав Діброва. — Все зроблено силами студентів. Але, сподіваємося, наше опитування об’єктивне». Сподіватися варто, адже перед його проведенням Студентське братство Сумщини з партнерами з різних вишів упродовж року проводили тренінги, Літню школу прав студента, конкурс соціальної реклами «Диплом — не товар». І, власне, оті перераховані ймовірні порушення прав були визначені в процесі спілкування самою молоддю. А 650 сумських респондентів допомогли визначити рівень розповсюдження тих чи інших проблем.
Що ж найбільше заважає студентам опановувати науку? На першому місці — понад 18 відсотків голосів — недостатня кількість навчальних посібників. Як не прикро, але найбільше, виявляється, страждають педагогічні виші: 50% тут набрав Глухівський національний педагогічний університет і 44,4% — Сумський державний педагогічний університет. На другому місці — 46,2% — Шосткинський інститут Сумського державного університету. Найменше цим стурбовані студенти Української академії банківської справи — 4,4% та СумДУ — 7%.
Другу позицію зайняла проблема неякісного викладання матеріалу — 17,4%. На третьому місці за дошкульністю є для студентів примусові благодійні внески — 13,6%. Зауважимо, що названі побори є далеко не єдиними у списку порушень. Ще тут значаться «вимагання у студента хабара через «недопуск» до екзамену» та «вимагання хабара грошима». Втім ці категорії не перевищують трьох відсотків.
Чимала частка опитаних (четверте місце за кількістю) наголосила на ще одному з порушень прав: завдавання студентам особистих образ із боку викладачів — 12,9%. Ніби й не так багато, та все ж більше, ніж десята частина загалу... Найбільше на це скаржаться студенти СумДУ, на третьому місці — Українська академія банківської справи. Утім тут, відзначає Владислав Діброва, експерти бачать не лише негативну, а й позитивну тенденцію. Адже при порівнянні даних впадає в око, що «ображаються» на викладачів студенти переважно тих вишів, де найменше скаржаться на побори. Тобто ті, хто не зазнає фінансових утисків, мають більше відчуття свободи й тому дозволяють собі відстоювати моральні права.
Причому «особисті образи» переважно не мають прямого характеру, наголошує голова студентського самоврядування Сумського педуніверситету імені А. Макаренка Ольга Марченко. «Це не те, щоб викладач обізвав тебе коровою чи свинею, ні. Йдеться переважно про нерозуміння. Наприклад, студентці–активістці під час пари було сказано щодо її вишівської активності «Ну що ти стрибаєш? Що це тобі дає? Сиділа б...»
Чи легко було проводити опитування? Важко, констатують організатори. Дехто боявся відповідати, поки його не переконали в повній анонімності. На одному з факультетів Сумського педуніверситету навіть виникла конфліктна ситуація. «Двадцять анкет явно не дійшли до студентів, — говорить Владислав Діброва. — Ми це зрозуміли, коли отримали їх назад, бо такого «ідеального» опитування не було ніде. Все так добре, все чудово, а щодо запитання «на твою думку, адміністрація навчального закладу це...» були відповіді «гарні люди, хороші, добрі люди...» Хоча ми, власне, мали на меті визначити, чи ставляться до керівників закладів як до одноосібних господарів чи до найнятих менеджерів, як і треба їх сприймати. ...Ті анкети ми повернули й на них відповіли вже самі студенти».
«Листи з результатами досліджень і нашими рекомендаціями будуть направлені керівникам усіх вишів, — говорить експерт проекту Анна Товстуха. — Їм, можливо, доречно буде замислитися над тим, чому когось із них вважають не менеджерами, а «богами» чи «володарями вишу». Також лише у цих листах ми назвемо прізвища тих викладачів, чиє викладання студенти вважають непрофесійним чи кого хочуть титулувати «хабарником–2012».
А як у інших вишах України? На час сумської презентації полтавські анкети ще не були підсумовані. Але, запевняють керівники проекту, там ситуація досить схожа. Щодо інших регіонів, то й порівнювати переважно ні з чим. Адже партнерами Студентського братства Сумщини були переважно органи студентського самоврядування. А реально діють вони переважно на Сумщині. «Так у нас повелося, такі традиції ми маємо, — каже Анна Товстуха, колишній голова братства. — А в інших областях, як ми знаємо зі спілкування, якщо самоврядування й є, то займається воно не такими питаннями, а хіба самодіяльністю». «Знаєте, позиція більшості керівників вишів щось на кшталт «ну пограйтеся, хлопці», — додає Владислав Діброва.
Утiм, на запитання, куди звернуться студенти у разі порушення їх прав, 24,5% заявили, що звернуться до деканату. Але стільки ж — до органів студентського самоврядування. Чи не це є відповіддю на запитання, чому не заохочують реального розвитку студентського самоврядування?
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
