8 березня 1169 року суздальський князь Андрій Боголюбський сплюндрував Київ, убиваючи його мешканців, у тому числі й малих дітей. У посібнику «Історія Росії», що зайняв перше місце на Всеросійському конкурсі підручників, про це евфемістично мовиться: «втручався в справи Південної Русі (московський натяк на нібито існування Північної. — Авт.) і саджав на київський престол «підручних» князів» (як оце зараз намагаються кремлівські владці визначитися з найбільш «підручним» на 2015 рік).
У 1169 р. його війська взяли Київ, куди Андрій посадив свого брата Гліба, і придворний літописець виправдовував цей розгром покаранням непокірливих «рукою благочестивою царською правдивого благовірного князя Андрія». Отака зворушлива «Історія Росії» для підростаючого там покоління. Як зазначав із цього приводу в книзі «Ментальність орди» Євген Гуцало: «На північ возами відправлено всілякі коштовні речі, а ще ж церковне начиння, ікони, рукописні книги. На вози пакувалися київські літописи, київські літературні скарби... Ох, ці вже традиції грабувати й потім видавати за свої мистецькі цінності...» Додамо лише, що саме в такий спосіб здобула Московія свою найбільшу реліквію — ікону Володимирської Божої Матері, яку до Володимира із пограбованого Вишгорода привіз той–таки Андрій Боголюбський.
8–10 березня 1946 року за наполяганням комуністичного режиму, який по війні знову встановився в Західній Україні, у Львові було скликано псевдоцерковний собор греко–католицьких священиків, який усупереч церковним канонам ухвалив рішення про скасування Берестейської унії 1596 р., повний розрив із Ватиканом і возз’єднання з Російською православною церквою. Більшість священиків та вірних УГКЦ не визнали канонічності того собору й накинутих Москвою рішень.
9 березня 1930 року (провокаційно на день народження Кобзаря) в Харкові розпочався сфабрикований більшовицькими каральними органами процес над нібито учасниками Спілки визволення України. Одночасно з розправою над звинуваченими в саботажі тисячами робітників, селян і представників технічної інтелігенції совєтська влада завдала першого удару по творчій інтелігенції України. На лаві підсудних опинилися 45 інтелектуалів, з–поміж яких два академіки, одинадцять професорів, два письменники, а ще викладачі, лікарі, юристи, студенти. Саме існування цих носіїв демократичних ідей в українському суспільстві починало заважати «новому» уніфікаторському курсу Кремля у сфері національної політики, спрямованому на жорстке підпорядкування Москві союзних республік. На процесі СВУ його жертв іще не засуджували до вищої міри покарання — розстрілу, але репресії тільки починалися, і чимало учасників того процесу через якийсь час знову потрапляли в жорна совєтської каральної системи. А засуджений до десяти років ув’язнення головний фігурант «справи СВУ» академік Сергій Єфремов помер в одному з таборів ГУЛАГу через 9 років — 10 березня 1939–го.
10 березня 1995 року в матеріалі «Перший квартал «чеченської п’ятирічки» газета «Ізвєстія» (за часів Бориса Єльцина вона ще дозволяла собі таке, а вже за першої каденції Володимира Путіна — ні) з прикрістю писала: «Підіб’ємо деякі підсумки кварталу... Втрати російських військ склали за реальними (хоча й доволі приблизними) оцінками від 2 до 5 тисяч убитими. Загинуло також щонайменше від 1,5 до 2 тисяч російських громадян, які воювали на боці Дудаєва, а також кілька тисяч мирних жителів Чечні. Понад 300 тисяч, третина населення республіки, стали біженцями...» А за півстоліття перед тим на тих же теренах розігрувалася інша трагедія — депортація 1944 року. Жахливі документи тієї доби у своїй праці «Застукали сердешну волю...» наводить Іван Дзюба:
«Цілком таємно»
«Наркомові Внутрішніх справ тов. Л.П.Берії.
Тільки для Ваших очей.
З огляду на нетранспортабельність і з метою неухильного виконання в строк операції «Гори» змушений був ліквідувати більше 700 жителів у містечку Хайбах.
Полковник Г.Б.Гвешиані»
«Грозний, УВС, Гвешиані.
За рішучі дії в ході виселення чеченців у районі Хайбах ви представлені до урядової нагороди з підвищенням у званні. Вітаю.
Нарком внутрішніх справ СРСР Берія».
І носила ж їх після того земля, і одержували вони пристойні пенсії, і виступали зі спогадами перед дітлашнею в галстуках кольору їхнього прапора, кольору крові.
Далі буде.
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
