Минулого четверга правоохоронці отримали анонімний дзвінок про замінування залізничних вокзалів на станціях Житомир та Бердичів. Мовляв, на кожному вокзалі закладено по валізі, кожна з яких містить по два кілограми тротилу. Оперативники негайно евакуювали пасажирів та персонал, закрили квиткові каси. Але фахівці так і не знайшли вибухівку.
Як повідомила «УМ» речник УМВС на Південно–Західній залізниці Наталія Мельник, наразі встановлено, що дзвінок здійснив 36–річний чоловік. От тільки дзвонив він... iз камери Житомирського слідчого ізолятора! Виявляється, чолов’ягу засудили за розбій до одинадцяти років позбавлення волі, відбувати покарання він мав у Бердичівській виправній колонії, куди його збирались етапувати того самого дня. От тільки «сидіти» саме у Бердичеві засуджений не хотів (мовляв, не та «зона»), тож і зателефонував iз мобільного (який, між іншим, заборонено мати за ґратами) із повідомленням про замінування.
У транспортній міліції зазначають, що чоловік зізнався у скоєному вже по прибутті на бердичівську «зону». За його словами, він сподівався, що слідувати до місця відбування покарання доведеться залізничним транспортом, тож саме тому він для надійності «замінував» одразу два залізничні вокзали! Але його конвоювали автомобілем.
Жартівнику «світять» ще одна кримінальна стаття і ще одна судимість: згідно зі статтею 259 Кримінального кодексу, завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян карається позбавленням волі строком до шести років. Утім ця перспектива засудженого навряд чи турбує, адже за розбій йому все одно «сидіти» одинадцять років, тож покарання за телефонний тероризм, згідно з вітчизняним законодавством, просто «розчиниться» у цьому терміні покарання. В Україні не додають роки «колючки» за кожною статтею КК, як у США, наприклад. Утім слідчим варто було б з’ясувати, як до рук засудженого потрапив мобільний і хто з корумпованих співробітників СІЗО йому в цьому посприяв.