Шевченковою рукою

У київських книгарнях невдовзі з’явиться перший із запланованих чотирьох альбом малюнків Шевченка. Унікальність видання в тому, що воно є точним факсимільним відтворенням оригінального альбому, де Тарас Григорович робив замальовки та портрети протягом 1841—1843 років. Ескізи олівцем та тушшю, пейзажі українських сіл та портрети їніх мешканців Шевченко створював, мандруючи Києвом, Чигирином, Хортицею та Полтавщиною, а також під час перебування у Санкт–Петербурзі. Всі чотири оригінали альбомів зберігаються в архівах Інституту літератури НАН України.

Днями перший наклад у тисячу примірників був презентований у Літературно–меморіальному будинку Тараса Шевченка. Ініціатором виступив фонд Миколи Томенка «Рідна країна» в рамках проекту «Шляхами Тараса Шевченка», приуроченого до 200–річчя поета. За словами ініціаторів, 500 примірників надійде в усі музеї, пов’язані з Шевченком, і не лише українські, а й, скажімо, музей у Санкт–Петербурзі. Примірники альбому також отримають всі академічні університети, центральні обласні бібліотеки та виші, де викладають мистецтво. Малий тираж, на думку співробітників фонду, — хоч і проблема, та вирішити її можна, якщо до проекту долучиться держава. А наразі видавництво «Веселка» планує додрукувати ще кількасот примірників. «Видавати величезні наклади — обов’язок держави, — вважає науковець та завідувач відділу рукописів Інституту літератури, учасник проекту Сергій Гальченко. — А одна з багатьох теперішніх проблем — це кадри. Загальмування видання мистецької спадщини Шевченка виникло через те, що в Україні чомусь десятиліттями не пишуть кандидатські дисертації з шевченкознавства. Тобто, маючи таку унікальну спадщину Тараса Шевченка, ніхто не готував фахівців–мистецтвознавців на державному рівні. Я собі уявляю, якби Міцкевич або Пушкін мали таку мистецьку спадщину, на їхній батьківщині вже були б окремі інститути!».

Представлений альбом — фактичний доказ того, що навіть більш ніж за 150 років вивчення Шевченка спадок патріарха досі залишається лише частково дослідженим. У альбомі знаходимо не лише графічні замальовки, а й тексти народних пісень, записані рукою Пантелеймона Куліша. Від науковців дізнаємось, що це є історичним свідченням спільної подорожі письменників по Межигір’ю, де вони слухали і записували українську народну лірику. «Я за першою освітою історик, і на це видання дивлюсь не просто як на альбом із замальовками і картинами, а як на щоденник, документ мислення і філософії Шевченка, — зізнається «УМ» Микола Томенко. — Є тут багато зображень тих сіл, яких уже немає. Йдеться про Кременчуцьке водосховище, через заповнення якого свого часу було затоплено немало сіл Центральної України».

Художники здійснили титанічну роботу, аби зробити альбом читабельним. За словами Сергія Гальченка, багато малюнків було відконтрастовано: «Є такі начерки, які, в принципі, не можна було побачити в оригіналі. Тут допомогла спеціальна зйомка і робота з контрасністю професійного художника, адже у деяких місцях олівець обсипався». Також при відтворенні альбому було відновлено три сторінки, які раніше були вилучені. Два аркуші, пояснив пан Гальченко, вирвав сам Шевченко, готуючи офорти, а зображення Шевченкової хати, як виявилось, вирвали у 1934 році для експонування малюнка на виставці. Оригінал цієї сторінки «з хатою» нині зберігається у Національному музеї Шевченка.

Ще одна легенда альбому — зображення голови коня. Досі науковці сперечаються, чи справді малюнок зроблений Шевченком як етюд до картини «Катерина». Ще одна версія — ескіз міг зробити Шевченковий визволитель з кріпацтва та вчитель, російський живописець Карл Брюллов.