Почув останні слова Пукача, що вироком суду у справі Гонгадзе буде задоволений, коли в клітці з ним опиняться замовники злочину — Кучма і Литвин...
Володимир Литвин. Уже з грудня 1995 року у великій політиці: заступник голови адміністрації Президента; з вересня 1996–го — перший помічник Кучми; з грудня 1999–го — голова адміністрації Президента; в 2002—2006 та 2008—2012 роках — Голова Верховної Ради; нинi — народний депутат, підлеглий ПР (обраний по округу №65, Житомирщина).
З 2004–го — лідер Народної (аграрної) партії. Нагороди: 2004 р.— Герой України, 2011 р. — орден Ярослава Мудрого, орден Дружби народів (Росія). Звинувачений у плагіаті за «научні» статті 1991, 2002, 2006, 2008 років. Не покаявся.
Як бачимо, 14 років був другою державною особою, а щодо кабінетних і парламентських інтриг, законодавства, можливостей каламутити воду чи товкти її в ступі — чи не першою. Занадто амбітний. Читав у ЗМІ, що плакав, коли його партія програла вибори–2006. Зрозуміло, що від злостi й безсилля. Вдруге плакав (сам бачив), коли партія висунула його кандидатом у президенти на вибори–2010, мабуть, від усвідомлення недосяжності такого бажаного крісла.
Як голова парламенту, Литвин відповідальний за антинародні зміни до Конституції в грудні 2004 року, що звели нанівець здобутки Майдану — відібрали повноваження обраного народом (не мафією) Президента–українця Ющенка перед третім туром виборів. Проштовхувала цей закон політична сірість — Медведчук, Мороз, Симоненко — з розрахунком на задоволення владних амбіцій. Шкідливістю нового закону скористався Литвин iз січня 2006 року, згуртувавши в парламенті проти Ющенка, небажаного Путіну, все проімперське, кадебістське, корисливе.
Народ розкусив цього хамелеона — його партія не потрапила до парламенту на виборах–2006 — та популізм і зухвалість Литвина на тлі зрадництва Мороза притупила розум частини виборців — литвинівці потрапили до Верховної Ради на наступних виборах –2007.
Майже рік Литвин прикидався у парламенті позаблоковим ягням, поки не став Головою Верховної Ради завдяки зраді потенційних «тушок» — «нашоукраїнців» мартиненків і тарасюків.
Розпочалася його плідна праця на шкоду України: 1. Тимошенко залишилася Прем’єром (допомогли й комуністи). 2. Нема сумніву, що Путін не «зґвалтував» би Тимошенко ганебною газовою угодою без підтримки литвинівців, комуністів та кадебістського осередку з БЮТ. 3. Нема сумніву, що парламент не ратифікував би антиукраїнські Харківські угоди без спікера і його проімперських однодумців. 4. Без підступних дій Литвина «регіонали» не перекупили б потрібну кількість «тушок» для здійснення неконституційного перевороту, що забезпечив всевладдя Сім’ї Януковича, не прийняли б позаблоковий статус. 5. Зрадницька і хамелеонна поведінка Литвина дозволила кинути «опозицію», мов кошенят, і прийняти прокремлівський закон про мови та антиукраїнський — про референдум...
Я не слідчий і не суддя, але коли споглядаю та аналізую витівки влади за період незалежності, оцінюю інтелектуальні й моральні здібності «гарантів» Закону, то доходжу висновку, співзвучного з висловом Пукача. Навіть якщо Кучма не давав прямої вказівки, то винний у тому, що пригрів кравченків, литвинів, генеральних прокурорів, керівників СБУ, моральність і порядність яких завжди була під великим сумнівом.
До речі. Не здивуюсь, якщо Литвин отримає наступного року другого Героя з нагоди десятиріччя першої нагороди та стане спікером парламенту, який ратифікує вступ до Митного союзу чи розкол України.
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
