Вік романтичних капелюшків і лірики

26.02.2013
Вік романтичних капелюшків і лірики

Марта Чопик в одному зі своїх колекційних капелюшків. Фото з особистого архіву М. Чопик.

Недавно ця незвичайна жінка відсвяткувала своє 80–річчя. З цієї нагоди було заплановане засідання у Тернопільському прес–клубі разом з авторським майстер–класом з виготовлення витинанок, але пані Марта, на превеликий жаль, послизнулася і зламала руку... Втім немає сумніву, що після одужання все буде надолужено, бо така це вже людина.

Марта Чопик народилася 13 лютого 1933 року в селі Сонтків Яслівського повіту Краківського воєводства (Польща). Дитинство та юність минули в Болехові на Івано–Франківщині. Після закінчення Київського державного педагогічного університету, багато років пропрацювала логопедом у Тернопільській обласній дитячій лікарні. А коли вийшла на пенсію, раптом відкрила зовсім інший світ для самореалізації і щастя.

Почала писати вірші, робити оригінальні паперові витинанки й аплікації, а ще — колекціонувати вишукані жіночі капелюшки. Причому останні (має їх уже кілька десятків) пані Марта залюбки носить, змінюючи мало не щодня, за що її «охрестили» «тернопільською Катею Осадчою». І вони їй дуже личать, бо завжди підібрані з великим смаком.

Дитячі вірші Марта Чопик колись почала писати, аби потішити п’ятьох онуків. На сьогодні ж вона є автором майже двох десятків поетичних збірок, більшість з яких адресовані наймолодшим. Однак пише пані Марта і вірші про кохання. Вважає, що для цього почуття не існує вікових меж, що літа, навпаки, дають можливість краще осягнути всі душевні тонкощі людської любові. Про це, зокрема, вірші в її ліричних збірках «Це потрібно мені для життя» та «Чом в душі вогонь не гасне». Жінка читала їх на багатьох тернопільських імпрезах та в програмі «Надвечір’я», часто декламує на творчих зустрічах у бібліотеках та навчальних закладах міста.

А витинанки, художня аплікація та паперова пластика пані Марти — це вже справжня рукотворна поезія. Найперша персональна виставка таких виробів була організована Тернопільським обласним центром народної творчості у 1998 році, відтак роботи не раз виставлялися і в інших містах, включаючи столицю України. Причому Марта Чопик не лише демонструє свої роботи, а й з радістю проводить майстер–класи для всіх бажаючих, чому особливо радіють школярі. Часом пані Марта демонструє і колекцію своїх капелюшків, які також, однозначно, варті уваги. Не так давно в одній iз тернопільських шкіл така виставка перетворилася на справжнє модне дефіле за участю дівчат–старшокласниць.

Узагалi скрізь, де б не з’являлася пані Марта Чопик, навколо завжди починає вирувати життя. Бо ця незвичайна жінка з віком не лише не втратила смак до нього, а й навчає «смакувати» інших, навіть таких, що в правнуки їй годяться. «Вчіться бачити красу і шукати радість в усьому, — радить вона, — навіть у маленькому ґудзику».

  • Голодомори й лихоліття «мами за законом»

    Іде другий десяток літ, як немає з нами дорогої для мене людини — Євдокименко Ірини Пилипівни, матері моєї дружини, а по-простому — тещі (або, як прийнято в англійців, mother-in-law, «мами за законом»). Народилася вона у 1910 році. >>

  • Ноги замість мотора

    30-річний черкащанин Олексій Ганшин ніколи не мав автомобіля і навіть не хоче його купувати. Бо в нього є веломобіль. Олексій не просто любить на ньому подорожувати, він власноруч будує ще й лежачі велосипеди. У планах народного умільця — власна велосипедна фірма на зразок тих, що працюють у Європі. >>

  • За ним сумує місто...

    Сьогодні — 9 днів, як пішов із життя Ігор Калашник, політик, громадський діяч Черкащини, доктор економічних наук, заслужений будівельник України, лауреат загальноукраїнського рейтингу професійних досягнень «Лідер України», депутат Черкаської міської ради кількох скликань і багаторічний друг нашої газети. Йому було лише 55 років. Раптова і трагічна смерть шокувала всіх, хто знав Ігоря Миколайовича. >>

  • «Я давно вже став українським націоналістом»

    Ще жоден художник тему сучасної українсько-російської війни досі не втілював настільки масштабно, як 53-річний художник iз Дніпропетровська Сергій Чайка. Його нова картина вражає грандіозністю, насиченістю образів українських героїв, серед яких у центрі постає Надія Савченко. >>

  • Не в грошах щастя

    Звістка про те, що Василю Пилці з Кривого Рогу замовили портрет короля Кувейту, нещодавно була розповсюджена багатьма ЗМІ як неабияка сенсація. Особливої ж пікантності додавало те, що українському майстру гравюри на склі за таку роботу ніби мають заплатити гонорар у сумі річного бюджету України. >>

  • «Ми такі люди — співати вміємо, а балакати не дуже!»

    Більше 30 років поспіль українська народна пісня допомагає черкаській родині Карпенків на їхньому життєвому шляху. Саме пісню та музику Ніна Петрівна i Володимир Михайлович називають тим джерелом натхнення, яке підтримує, дає сили і дарує настрій. І тоді як добре на душі, і тоді як важко. >>