Уже місяць будь–які новини, дотичні до «оскарівської» теми, американські медіа подають щедро і під різними кутами зору. Зараз «лінія фронту» підійшла впритул, і частка рекламних телероликів–номінантів на ключові нагороди (кращий фільм, кращий режисер тощо) критично збільшилася, деякі з них перетворилися на півгодинні промозвіти. У фешн–оглядах звертаються до найвдаліших та найпровальніших зіркових луків на червоній доріжці попередніх років та прогнозів, сукню від якого кутюр’є та чи інша актриса «вдягне» у неділю, 24 лютого, на 85–ту церемонію вручення «Оскарів». Від думки, скільки грошей вкладено в цю індустрію, стає гаряче! Тож чи можна засуджувати дещо наївне бажання обивателів на власні очі побачити шик і блиск цього найпопулярнішого у світі ярмарку марнославства? Щоправда, з роками наблизитися до «дядька Оскара» стає не так просто.
Польові дослідження доступності зірок
А починалося все у 1929 році як така собі камерна вечірка на 300 осіб, куди можна було потрапити за квитком ціною п’ять доларів. Дислокація урочистої церемонії в Лос–Анджелесі мінялася кілька разів. Востаннє — у 2002–му, коли місцем проведення урочистостей став щойно відкритий театр Kodak, що на Голлівудському бульварі, у тій частині, де пробігає знаменита Алея слави. Обмежений простір і посилені заходи безпеки після 11 вересня 2001 року вже не давали можливості фанам займати місця уздовж червоної доріжки, щоб побачити знаменитостей на власні очі.
Мій милий друг був одним з останніх, хто скористався цією свободою. «Мені було всього 19, — пригадує він. — Разом iз товаришем ми просто з вечірки, на якій гуляли, поїхали до Аудиторії Shrine. Там було чимало людей. І хоч організатори намагалися всіх прогнати, нічого у них не вийшло. Після першої ночі оголосили, що черга до майбутньої червоної доріжки починається з нового місця. Народ побіг, і ми — також. Через деякий час людей почали запускати на трибуни, де ми й заночували другу ніч. Цікаво, що нас ще й погодували. Неподалік були біотуалети. Чесно кажучи, все це було досить паршиво — провести дві ночі й два дні для того, щоб дві години пофотографувати зірок. Я тоді так утомився, що не пам’ятаю, як доїхав додому. Знову такого я не повторив би». Та церемонія вручення «Оскарів» відбувалася у понеділок 23 березня 1998 року. На фотографіях iз «мильниці» зафіксовано досить незугарну червону пластикову розтяжку «70–та щорічна премія Академії». Між орієнтальними вікнами Аудиторії Shrine стоять збільшені копії статуеток–«оскарів». Багато камер і мікрофонів, але не все так помпезно, як зараз. Якщо постаратися — можна роздивитися Кейт Уїнслет (того року «Титанік» став найкращим фільмом), Робіна Уїльямса (краща чоловіча роль другого плану у фільмі «Розумник Уїл Хантінг») і Кім Бесінгер (краща актриса другого плану за роботу в «Таємницях Лос–Анджелеса»). Це та історія з сімейного фотоальбому, яка завжди буде з тобою...
Нині, щоб потрапити у число 700 щасливчиків на трибунах, треба відіслати інтернет–заявку, і все залежить від випадку, а не від твоїх пробивних здібностей. Формування списків відбувається майже за півроку до самої церемонії. Так само рано закінчилася акредитація журналістів на захід — на початку листопада.
«У неділю ми закриваємося»
«А чи можна якимось чином побачити зірок на червоній доріжці?» — запитує чорнявий іспаномовний пацан в охоронця на перекритому для руху Голлівудському бульварі. «Не тут, — відповідає той. — Цей квартал у неділю буде закритий для громадського доступу». Перекриття доріг й обмеження руху на вулицях, прилеглих до торговельного центру Hollywood&Highland, де розташований перейменований із Kodak на Dolby театр, почалися ще у перші дні лютого. За тиждень до події рух по бульвару перед центральним входом перекрили, залишивши туристам можливість пофотографувати й потоптати зірки окремих селебриті. Висока сітка з’явилася між тротуаром і проїжджою частиною, на якій незабаром простелять червоні килими, і, звісно, тут не залишиться і сліду від старця в інвалідному візку, який колись у дощові дні напередодні церемонії продавав парасолі.
Так само немає доступу і в зали театру. Навесні 2012–го відома звукова компанія викупила 20–річне право на перейменування будівлі у Dolby Theatre і вже у неділю готова представити нову начинку: VIP–лаунж та удосконалену систему звуку (5.1 surround sound), яку, як обіцяють, зможуть оцінити не лише гості церемонії (посадочних місць у залі — 3 332), а й 1,2 мільярда телеглядачів у більш ніж 225 країнах. Право потягувати коктейлі у стерильно білій лаунж–зоні зі стелею «у вигляді» звукових хвиль матимуть лише номінанти та VIP–люди з партеру.
Узагалі, звук на 85–й церемонії займає ключові позиції. І мюзикл «Знедолені» у восьми номінаціях — це лише вершина айсберга. Продюсери шоу — автори знаменитого «Чикаго» Крейг Задан і Ніл Мерон — вирішили створити програму в улюбленій стилістиці. Відтак на сцені, вибудуваній за зразками мюзиклів 1930–х, оголошення переможців прикрасять музичними паузами: якщо виступ британки Адель, чия композиція Skyfall претендує на одну зі статуеток, був очікуваним, то анонсований вихід на сцену Барбри Стрейзанд потягнув мало не на сенсацію — вперше і востаннє на оскарівській церемонії вона заспівала у 1977 році, тоді її Evergreen iз музичного фільму «Зірка народилася» отримала нагороду. Інший ретро–виступ — від Дейм Ширлі Бейсі, яка виконувала музичні теми для кількох фільмів із «бондіани».
Ну от, пишучи цю статтю, якось і сама перейнялася шиком–блиском. Тому якщо Голлівуд не збанкрутує (малоймовірно) і не трапиться екологічна катастрофа (більш імовірно), очевидно, що доведеться вибиратися зі свого тихого тилу на краю Лос–Анджелеса і прямувати на «лінію фронту».
Сто тисяч? Тьфу! Дрібниці
Цього року погоня за статуетками у ключових номінаціях супроводжується значними видатками. Пояснюється це тим, що переможець зможе потім не лише «відбити» витрачену суму, а й добре заробити на картині з лейблом «лауреат «Оскара» (як у прокаті, так і з продажів DVD). А оскільки тут лобами зіткнулися великі студії, гроші витрачаються щедро. За даними студії Universal, промокампанія «Знедолених» обійшлася їм у менш ніж 10 млн. доларів. Більше готові витратити на «Арго» (Warner Bros.) та «Лінкольн» (Walt Disney Co.). Так само щедрі промобюджети передбачені для «Життя Пі» (20th Century Fox) та фільму–погоні за бен Ладеном «Ціль номер один» (Sony Pictures).
Розцінки реклами у ЗМІ: сторінка обкладинки Variety — 80 тис. доларів, півгодинний рекламний ролик на телебаченні — починаючи зі 100 тисяч дол.
Окрема стаття видатків — подарунки членам професійних об’єднань, що вручають галузеві нагороди. Наприклад, як пише Los Angeles Times, члени Асоціації критиків мовлення й кіно (Broadcast Film Critics Assn.) отримали розкішні «Лінкольн»–комплекти з чотирьох книг та DVD, а після того як 250 iз них проголосували за цей останній фільм Спілберга, режисер особисто підписав кожному подячну картку. Від Universal критикам надійшли невеличкі iPod плеєри (роздрібна ціна 50 доларів), укомплектовані піснями зі «Знедолених».