В лонi вiльної держави
Ради лиш своєї слави
Кнопкодави, мов удави,
Нищать мову i свободу,
Шкодять рiдному народу...
Тож «УДАР» їх недарма,
Мов на рингу, б’є, трима:
День i нiч облога дiє,
Хтось сумує, хтось радiє.
Ось закiнчиться зима,
А роботи все нема.
За нокдауном — нокдаун,
Ще б один «УДАР» — й нокаут.
Тiльки бiй усе триває,
Хоч i реферi немає —
Вiн втручатись не бажає.
Це, звичайно, Президент
Свiй очiкує момент
На ганебний iнцидент,
Щоб новi набрати бали,
Аби знов його обрали.
От i чубляться нардепи
До ще бiльшої халепи.
На порозi вже весна:
Працювати конче треба,
Та, на жаль, чомусь у нас
Цей парламент, мов амеба...
Схаменiться, не барiться
І за труд хутчiй берiться,
Бо для реферi не лiнь:
Через тридцять днiв — амiнь!
Олесь УНДІР
м. Острiг, Рiвненщина