Історія конфлікту (словесного) така. Член партії «Свобода» назвав національність американської акторки походженням з України — жидівка. В єврейських колах зчинився ґвалт. У грудні Мін’юст роз’яснив у листі єврейській громадській діячці, що офіційно треба вживати термін «єврей», але слово «жид» законами не заборонено.
Образливим є не саме слово «жид», а певні словосполучення, наштамповані «Союзом русского народа»: «Бей жидов, спасай Россию!», «жидовская морда» тощо. До слова «єврей» у певних контекстах теж прилипли певні негативи, тож на цих підставах можна заборонити і його. Спаплюженими є вирази: «єврейські комісари», «євреї–енкаведисти», «вождь українського народу» єврей Л. Каганович, що організував за завданням із Москви Голодомор–геноцид в Україні. Є свідчення Л. Троцького: «Комуну, «чрезвичайку», продзагони, комісарів–євреїв зненавидів український селянин». Звичайно, рядові євреї не мають стосунку до злочинів комуністів, їх і не звинувачують. Український та єврейський народи більшу частину своєї спільної історії жили мирно, ексцеси траплялися під час повстань, революцій. Агресивні сіоністи звели наклеп: С. Петлюра — антисеміт; це спростував один із засновників сіонізму В. Жаботинський, що приятелював із Петлюрою. У ті ж роки до війська ЗУНР входив Жидівський курінь (називався саме так!). Радянські розвідники та партизани повідомляли про УПА в Москву (1943 р.): «серед націоналістів багато євреїв, особливо лікарів». Один із керівників ОУН Л.Ребет мав єврейське коріння, співробітником вищої структури УПА — політвідділу — був Лейба Домбровський. У Бабиному Яру було розстріляно як євреїв, так і націоналістів. Вигадки про «звірства» ОУН щодо єврейства є вигадками та наклепом.
Так само наклепом є твердження про ксенофобію та антисемітизм українців нині. Окремі випадки, звичайно, є, але українське суспільство толерантне, в Україні діють синагоги, багато єврейських організацій...
Ігор ДЕМ’ЯНЧУК,
кандидат технiчних наук
Київ