«В Україні я вдома»

21.02.2013

Рік віри оголосила цього року Українська греко–католицька церква для України та світу. «Це зовсім не значить, що в інші роки ми віруємо менше, — каже Кеннет Новаківський, єпископ Української греко–католицької церкви, єпарх Нью–Вестмінстерський із Канади. — Просто, знаєте, часом буває так, що ми стаємо пасивні, ліниві, нам здається, що все знаємо, то чого напружуватися ще? Та уявіть, що ваш лікар буде так думати, зовсім не враховуючи того, що з’являється нове. Хоча, звісно, принцип лікування вічний: зцілити хворого. Так і рік віри. Він не є чимось щойно придуманим, це просто можливість говорити про свою віру, нести добрі новини. І не лише про нашу церкву — про всі конфесії. Це можливість людям зрозуміти, що не лише священик відповідає за віру, за неї відповідає кожен».

Владика Кеннет приїхав до України на засідання Постійного синоду УГКЦ, членом якого він є. Додому відразу не повернувся — поїхав спілкуватися з вірянами, і шлях його проліг до Сум. Тут владика Кен (як він сам пропонує себе називати) провів єпископську службу Божу на будівництві каплиці, де планується зведення першої в Сумах греко–католицької церкви. Розповів про ще одну програму, що впроваджується під його керівництвом, — «Жива парафія — місце зустрічі з живим Хрестом». І хоча сумська парафія зовсім невеличка, він вважає, що вона жива, бо працює духовно.

Кеннет Новаківський — онук людей, які колись полишили Україну. Вперше він приїхав сюди в 1991 році, служив у Львівській архієпархії. При підготовці візиту Святійшого отця Івана Павла ІІ до України очолював прес–службу католицьких церков в Україні. Що зрозуміло, адже за першою, світською, освітою він студіював мас–медіа та публічні зв’язки. Нині приїздить до України на зібрання синоду.

«В Україні я почуваюся, як серед родини, — каже владика Кен. — Коли я був малий, то радів, що батьки назвали мене Кеннет — досить популярне ім’я в Канаді. Бо прізвище Новаківський там вимовляли й писали дуже складно. Ми позиціонували себе як канадські українці, але важко було пояснити, де це — Україна. Коли я вперше приїхав до своїх коренів, то побачив, що моє прізвище тут звичне й вимовляється легко. Побачив, як люди йдуть біля костьолу й хрестяться. Де б я бачив це у Канаді?! Отже, я вдома. І всі ми є великою родиною».