«Межигір’я» з–під семи замків

Відомо, що в 2010 році громадянин Віктор Янукович придбав у держави земельну ділянку в урядовій резиденції «Межигір’я» під Києвом площею в 1 гектар 76 соток. Але скільки б журналісти та громадські активісти не намагалися дізнатися про суму, яку заплатив Президент за ці маєтності, все марно. Хоча закон України передбачає безумовну відкритість даних про розпорядження державним майном.

19 лютого Сергій Лещенко — відомий журналіст, заступник головного редактора інтернет–видання «Українська правда» — подав заяву до Європейського суду з прав людини з метою захисту права на доступ до інформації. Євросуд став останньою інстанцією, через яку Лещенко пробує одержати інформацію щодо президентської резиденції, оскільки вітчизняні суди всіх інстанцій постановили, що дані про цю угоду — конфіденційні. Судова тяганина в Україні тривала з серпня 2011 року по листопад 2012–го. «У нас в країні «Межигір’я» — це тема–табу. Коли до державної установи надходить запит на цю тему, там трапляється передінфарктний стан у чиновника, що відповідає за доступ до інформації. Тому треба допомогти людям не входити в такий стан і відкрити нарешті цю таємницю», — сказав Лещенко на вчорашній прес–конференції.

За словами Сергія, він займається темою «Межигір’я» з 2008 року, «і ще жодна інстанція, жоден суд не надали інформації щодо суми, яку заплатив Президент за землю». «Продавець — Вишгородська райдержадміністрація, а також суди всіх інстанцій вказують, що інформація про цю угоду не може бути надана журналістові. Мені навіть не можуть сказати, якого числа була придбана ця земля. Я вважаю, що ця інформація має широкий суспільний інтерес і приховувати її незаконно. Єдина відповідь, яку я хочу почути, — яка все–таки вартість землі для Президента?» — каже Лещенко.

Тарас Шевченко, директор Інституту медіа–права, зазначає, що законодавство дає чіткі підстави вимагати надання запитаної інформації, але на практиці цього надзвичайно складно досягти. «Найцікавіше, що може бути й так, що ніякого договору не було укладено, тобто земля дісталася Президентові безкоштовно. Підтвердженням цього є те, що як тільки хтось просить показати договір — особи, які відповідають за цю справу, уникають відповіді. Але поки це лише мої здогадки. Що буде насправді — покаже суд», — каже медіа–юрист.

Як зазначив пан Шевченко, працюючи над розробкою Закону України «Про доступ до публічної інформації», вдалося закласти в його текст прогресивну норму про те, що «не може бути обмежено доступ до інформації про... розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів». «На жаль, у нашому випадку судді ігнорують пряму норму закону, посилаючись на те, що захищають приватне життя Президента України», — каже Шевченко.

Якщо рішення Євросуду за позовом Лещенка буде позитивним, Президентові доведеться зізнатися, за яку ж суму він придбав свою «фазенду», де вже збудовано комплекс розкішних споруд для проживання й відпочинку. Також Суд із прав людини у Страсбурзі може змусити Українську державу ще надати грошову компенсацію Сергію Лещенку.

Юридичну підтримку у зверненні до Євросуду журналістові надає Фонд захисту права на доступ до інформації, заснований Інститутом медіа–права за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Представником Сергія в Європейському суді є адвокат Едуард Марков. «Без такої підтримки, я, мабуть, не зміг би самостійно звернутися до Європейського суду, оскільки не маю потрібних ресурсів для цього», — визнає Лещенко.

Лещенко сподівається, що йому все–таки вдасться розкрити «таємницю Межигір’я» і притягнути до відповідальності чиновників, які незаконно приховують інформацію. «Усі пам’ятають, що Юрій Луценко був засуджений до 4 років позбавлення волі за те, що заподіяв збитків державі на суму 60 тисяч гривень. «Межигір’я» — це не 60 тисяч, тож у цьому випадку тим більше чиновник має нести відповідальність. Якщо Європейський суд визнає дії з боку Президента незаконними, наступним нашим кроком стане запит до прокуратури», — заявляє журналіст Лещенко.