Вірменія вчора обирала президента. Із 3,3 мільйона мешканців країни правом голосу наділено 2,5 мільйона громадян, яким належало поставити позначку навпроти одного з семи кандидатів. Інтернет–портал «Кавказький вузол», опитавши вірменських політологів, зробив загальний висновок: цього разу виборча кампанія проходила вкрай пасивно. У країні не відбувалося масових мітингів, оскільки суперники чинного президента, лідера правлячої Республіканської партії Вірменії Сержа Саркісяна, не мали достатніх ресурсів, а населення ставилося до виборчої боротьби інертно. Деякі відомі кандидати від опозиції взагалі відмовилися брати участь у виборах, щоб не освячувати заздалегідь відрежисоване дійство переобрання Саркісяна на новий термін. З огляду на ситуацію, місцевих оглядачів більше цікавить не те, хто стане главою держави (згідно з соціологічними опитуваннями, Саркісяна підтримує 70% електорату), а що новий–старий президент робитиме з глибокою кризою, в яку завів країну за роки перебування при владі.
Конкуренцію в номінальній боротьбі за головне крісло держави Сержу Саркісяну складали лідер партії «Спадщина» Раффі Ованнісян, голова партії «Свобода», колишній прем’єр–міністр Грант Багратян, глава об’єднання «Національне самовизначення», колишній радянський дисидент Паруйр Айрікян, на якого нещодавно було скоєно замах (його прохання про перенесення виборів на два тижні Конституційний суд не задовольнив), політолог Андріас Гукасян, колишній глава МЗС Нагірно–Карабаської Республіки Арман Мелікян та фахівець з вірменського епосу Вардан Седракян. Головним суперником президента є Ованнісян, перший глава дипломатії незалежної Вірменії, який може заручитися підтримкою понад 10% виборців. Екс–прем’єр Грант Багратян також може розраховувати на кілька відсотків голосів, решта ж кандидатів не дотягує й до 1%. Опозиційні партії так і не спромоглися домовитися про єдиного кандидата.
59–річного Сержа Саркісяна вважають прагматичним політиком. Авторитет серед співвітчизників цей колишній комсомольський функціонер здобув завдяки участі у так званій «визвольній» війні з Азербайджаном 1988–94 років за переважно етнічно вірменський Нагірний Карабах.
Результати вчорашнього голосування центрвиборчком Вірменії обіцяє оприлюднити сьогодні.
А ТИМ ЧАСОМ...
Одночасно й президентські, і парламентські вибори відбулися позавчора в Еквадорі. Главою держави на третій чотирирічний термін переобрано Рафаеля Корреу. Офіційних результатів станом на вчора по обіді центрвиборчком іще не оприлюднив, але за даними екзит–полів 49–річний Корреа набрав 61% і значно відірвався від головного суперника, консервативного політика Гільєрмо Лассо, якого підтримало трохи більше 20% виборців. Отже, політичний курс в Еквадорі суттєво не зміниться: звертаючись до своїх виборців, Корреа закликав їх до «наступних чотирьох років революції».
Соціаліст Рафаель Корреа відомий антиамериканською риторикою, зарекомендував себе противником створення єдиного торговельного союзу зі США й виступає за збільшення державного сектора в економіці країни. Значні доходи від експорту нафти уряд Корреа використав для суттєвого підвищення рівня життя народу, лише на будову автострад впродовж останніх шести років виділено 2,8 млрд. євро. Станом на кінець минулого року рівень безробіття становив 4,1% і був найнижчим за останні 25 років. Критики закидають президенту авторитарні методи правління, контроль над ЗМІ та органами правосуддя і роздачу ключових та найбільш «хлібних» державних посад членам найближчого президентського оточення.