Багаторічні артефакти Шевченкіани тепер не припадатимуть пилом під музейним склом, а оселяться у всесвітній мережі. Проект «Віртуальний архів Шевченка» днями було презентовано у Національному музеї Шевченка. За два місяці оцифрований архів документів про життя і творчість поета буде представлений широкій громадськості.

Черговий день на Берлінському кінофестивалі почався з показу конкурсного фільму «Закрита завіса» іранського режисера, а за сумісництвом тюремного бранця Джафара Панахі. А ще — картини «Камілла Клодель» знаменитого французького режисера Брюно Дюмона. Тут Жюльєтт Бінош грає роль скульпторки, коханої жінки Огюста Родена.

Анатоль Петрицький не був репресованим художником. Із 1920–х й упритул до 1960–х працював у провідних оперних театрах країни — у Києві, Харкові та Одесі, де оформив понад сотню вистав. За радянських часів про нього вийшло дві книжки в Україні й одна у Москві. А проте з’ява альбому «Анатоль Петрицький. Театральні строї та декорації» поцінована експертами, як визначна культурологічна подія. Чому?

На минулому тижні сталася подія національного значення, якої більшість громадян України, однак, просто не помітила (хоч не така вже й мала меншість прореагувала на неї вельми болісно). По майже 90 роках мовлення з ефіру зникло державне українське радіо. Відтепер Перший канал, «Промінь» і «Культуру» можна почути тільки на старовинному дротяному радіо та в інтернеті (з доступом до якого проблеми якраз у найвідданіших слухачів цього радіо — мешканців невеликих містечок і сіл, людей середнього й старшого віку).