Що первинне — музика чи спів? На відміну від схожої дилеми про курку та яйце, тут, на перший погляд, наче все зрозуміло. Музику вигадала людина, яка перед тим, імовірно, щось мугикала собі під ніс, значить, первинним є спів. «А як же шум вітру чи моря — звуки природи, які композитори сьогодні активно використовують у своїх творах?» — розбиває вщент мою теорію відомий дослідник народної української музики Михайло Хай. У своїй монографії «Музично–інструментальна культура українців (фольклорна традиція)», яка цьогоріч претендує на Шевченківську премію, він дослідив понад сто музичних інструментів.

У понеділок зранку показали румунський фільм «Поза дитини», потому американську стрічку «Перед опівніччю». А ввечері в кінотеатрі Babylon — прийом, зорганізований посольством України в Німеччині та Держкіно України. Фінал вечора — показ легендарної «Землі» Олександра Довженка у супроводі етногурту ДахаБраха. Це вже втретє такий показ — опісля вельми успішних у програмах минулорічного Одеського кінофестивалю та «Гоголь–фесту»...

Не так давно я перечитував стару книжку Миколи Закревського «Опис Києва», на самісінькому початку якої автор каже: «Київ не може змагатися за віком з Афінами, а за розмірами — з Пекіном; у ньому любитель старовини не знайде руїн Пальміри, а мандрівник не побачить пірамід Єгипту... Він не був повелителем світу, як Рим, не був законодавцем легковажної моди, як Париж...» І, читаючи ці рядки, я раптом піймав себе на думці, що Київ iз давніх–давен поставав і в образі Афін, і в образі Риму, і навіть в образі Парижа...