Ісламізм як «русскій мір»: рецензія на книжку Пьотра Ібрагіма Кальваса «Єгипет: харам, халяль»
У Єгипті живе понад 100 мільйонів люду, третина всього арабського світу. >>
На жаль, з гумором у сучасній українській літературі сутужно. Не те, щоб наші письменники тотально позбавлені цієї ментальної окраси, почуття гумору, — Андрухович, Винничук, Діброва, Жадан, Іранець, Кожелянко, Позаяк повсякчас спалахують розкутими веселощами. Але так, щоби написати цілу книжку винятково «заради сміху» (як ото колись утнув Котляревський з «перелицьованою Енеїдою»), — тут згадаєш хіба Чорногуза, Подерв’янського та Меднікову. Як на цілу національну літературу чималої країни — замало. Навіть у глосарії МУЕАЛ (Малої Української Енциклопедії Актуальної Літератури) немає статей «гумор» чи «сміхова культура». А її ж укладач, Єшкілєв, і розуміється, і кохається на жартах.
Тож з’ява на нашому літературно–книжковому ринку видання з виразною претензією і потенцією звеселити читача завжди має статус несподіванки. Часом аж такої, що не знати, за яким жанром подібну новинку числити. Як оце сталося торік із книжкою «Ґвара. Автентична Львівська Абетка» (Івано–Франківськ: Лілея–НВ).
Вона фігурує серед довідкових видань, і тут немає жодної невідповідності. Це популярний словник міської жаргонізованої розмовної говірки, що побутує й понині. На першій сторінці читаємо: «Львівська ґвара, хоч і не досить вписана у формат, живіша від полтавської матриці укрмови, і ніц їй не бракує. Хіба що у довірливих дітисьок постає запитання, чого вони раптом мають вірити книжці, а не вірити бабці, і тую мармуляду величати джемом, фризієрку — перукаркою, а двірець — залізничним вокзалом. І чого раптом не можна вживати «курва горбата» у присутності матусі, «як дідо то завше каже». Отака от мовна дискримінація. Щоправда, як їх не зви, але вафлі «Артек» на андрути не перетворюються. Так і живуть в одному місті і фата з вельоном, і батяр з гопником, і карменадлі з відбивною. І навіть фацет із братішкою».
І далі ми дізнаємося літературний «переклад» багатьох смачних висловів, які донедавна вживу можна було чути хіба у Львові. Та галицькі літератори складають, либонь, найактивнішу частку нинішнього письменства, тож устигли призвичаїти загальноукраїнського читача до багатьох перлів ґвари, які вже не потребують тлумачення. Але навіть начитаний читач знайде тут чимало нового для себе знаття. Про те, наприклад, що «копанка» — то футбол, а «руханка» — фіззарядка; «пироги» — вареники, «маринарка» — піджак, «виходок» — туалет.
Більшість пояснень подано через відповідники з нормативних словників, частина — через авторське тлумачення («вар’ят» — крейзі–мен, «наразі» — галицький недогудбай), і на кожному розгорті міститься ще й одна–дві мікроновели про найславетніші витвори львівської ґвари. Як–от: «Холєра ясна — формула, котра дозволяє галичанам висловити максимальне обурення у майже літературний спосіб. І ніби не послав, і ніби не образив. Але якщо слово « «ххххуууолєєєра» протягнути у відповідний спосіб, то все стає зрозумілим і без тюркських матюків: неправильно людина вчинила, навіть вельми». Або ж: «Грати (гратися) — кохатися, у такому собі безкомпромісному варіанті. Всі львівські батьки знають сенс цього вульгаризму без жодних словників чи підказок. Тож їхні дітки у пісківниці не «граються», а винятково «бавляться». Зрештою, погратися у «котика і білочку» можуть і батьки. Але суто після 24:00».
Подані у такому вигляді коментарі претендують вже на інший жанр: історія повсякдення. Колись подібну книжку написали Олександр Кривенко та Володимир Павлів. Їхня «Енциклопедія нашого українознавства» (уперше видана 1997–го) так само багатовимірна: це і цілком серйозна оцінка тодішніх галицьких соціополітичних реалій, і геть несерйозний стьоб з усіляких надмірностей, у тому числі й квазіпатріотичних та псевдоестетичних. Цілком у фарватері книжки Кривенка–Павліва просувається й їхній молодший колега–журналіст Антін Борковський, автор текстів «Ґвари». Судіть–порівнюйте самі: «Раґульський — універсальний естетичний критерій, котрим можна описати наш неідеальний світ. Це вже значно ширше, ніж просто «простакуватий». «Раґульським» може бути все: тортик, запах, будинок, Геґель, светрик, мерседес, мова, весілля, мешти, зачіска. Вуса і їхня відсутність. Торбинка «луї моветон» чи полотняна торбинка. Серіал «Санта Барбара» чи «Довґіль». Раґульським є все, що не належить Тобі чи Тобі ж не до вподоби. Крім, ясна річ, зображення в люстерку».
Зрештою, саме цими коментаторськими новелами книжка виходить далеко за межі довідника з локального мовного феномену й перетворюється на добру фейлетонну публіцистику загальноукраїнського діапазону, де авторські спостереження віддзеркалюють кумедні побутові стереотипи, притаманні чи не більшості громадян. До прикладу: «Гарувати — тяжко працювати. Улюблене слівце з професійного лексикону і лінюхів, і трудоголиків — від мера до двірника. На цілком резонне жінчине питанко, чого він досі не в хаті, жоден хлоп не відповість, що «він у справах» чи просто «на пиві з кумом». — «Я ще гаруууую, — простогне він трагічним голосом. І драматично додасть: — тєєжко».
Таку ось книжку «нашрайбали» (написали) веселі львів’яни. Окрім А.Борковського, це також автор ідеї Юрко Назарук та зазначені у вдячному слові «кодифікатори» ґвари — відомі мовознавці та ще більш знані літератори (Ю.Винничук, Т.Возняк, А.Павлишин, І.Лучук). Тут же хресними батьками неформатної мовної рефлексії нової України проголошено Сестричку Віку та Братів Гадюкіних. А проілюструвала «Ґвару» дотепними колажами Гриця Ерде — і то так, що книжку можна аналізувати за ще однією жанровою рубрикою: як мистецький альбом. Не дивно, що наклад «Ґвари» фактично спродано і ближчим часом з’явиться друге видання.
Подаємо офіційні результати Х
IV Всеукраїнського рейтинґу «Книжка року’2012». У правому стовпчику підсумкової таблиці — рейтинґ книжки: кількість набраних балів поділена на кількість експертів у номінаціїНауково-популярна література / публіцистика
1. Джордж ВАЙҐЕЛЬ. Свідок надії. Життєпис Папи Івана-Павла ІІ. — Л.: Український Католицький університет, 1040 с.(о) 57,63
2. Волтер АЙЗЕКСОН. Стів Джобс. Біографія засновника компанії «Apple». — К.: Брайт Стар Паблішінг, 608 с.(с) 46,38
3. Орав свій переліг. Йосип Гошуляк: від маминої пісні до вершин вокалістики. — К. : Києво-Могилянська академія, 911 с.(с) 34,13
4. YMPO ION. Встречи с Валентином Сильвестровым. — К.: Дух і Літера, 408 с.(о) 29,50
5. Януш КОРЧАК. Право на повагу; Дитя людське. — К.: Дух і Літера, 328+536 с.(п) 26,75
6. Даніел КАЙЗЕР. Дисидент Вацлав Гавел. — К.: Темпора, 424 с.(п) 26,25
7. Пол ЕКМАН. Теорія брехні. — К.: КМ Publishing, 320 с.(п) 23,00
8. Керолін БУРКЕ. Не шкодую… Життя Едіт Піаф. — К.: Темпора, 276 с.(с) 22,25
9. Ілько ЛЕМКО. Доля України. — Л.: Апріорі, 272 с.(о) 21,50
10. Українські обличчя кіно й театру. «Бібліотека журналу «Кіно-Театр». — К.: Задруга, 528 с.(п) 19,50
11. Лариса БУРАКОВА. Чому Грузії вдалося. — К.: Дух і Літера, 254 с.(о) 14,75
12. Олег ВЕРГЕЛИС. Билет на вчерашний спектакль. — К.: Laurus; Радуга, 366 с.(п) 14,13
13. Тетяна ШВАЧКО. Євгенія Мірошниченко. Сер. «Бібліотека Шевченківського комітету». — К.: Музична Україна, 312 с.(п) 13,50
14. Роберт ван ВОРЕН. О диссидентах и безумии: от Советского Союза Леонида Брежнева к Советскому Союзу Владимира Путина. — К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 332. (о) 12,00
Спеціальна література
1. Юрій ШЕВЕЛЬОВ. Нарис сучасної української літературної мови та інші лінгвістичні студії (1947-1953). — К.: Темпора, 664 с.(с) 92,00
2. А.ВОЛОБУЄВА, Н.СИДОРЕНКО, О. СИДОРЕНКО, О.ШКОЛЬНА. Періодичні видання Києва (1835-1917). У 4 тт. — К.: Темпора, 208+128+792+208 с.(о) 47,00
3. Ярослав РАДЕВИЧ-ВИННИЦЬКИЙ. Двомовність в Україні: теорія, історія, мововживання. — К.–Дрогобич: Посвіт, 592 с.(п) 38,00
4. Сидні І.ЛЕНДАУ. Словники: мистецтво та ремесло лексикографії. — К.: К.І.С., 480 с.(о) 24,50
5. Василь ТЕРЕМКО. Видавництво–ХХІ. Виклики і стратегії. Сер. «Монограф». — К.: Академвидав, 328 с.(п) 23,50
6. Марина ПАЛІЄНКО. Теофіл Горникевич та українські архівні колекції у Відні. — К.: Темпора, 688 с.(п) 22,50
7. Н.Е.КУНАНЕЦЬ. Бібліотечна справа на західноукраїнських землях (ХІІІ ст. — 1939 р.). — Л.: Видавництво Львівської політехніки, 696 с.(п) 20,88
8. Академік Олександр Савич Мельничук і сучасне мовознавство. — К.: Видавництво Дмитра Бураго, 280 с.(п) 20,00
9. Андрій КОЗИЦЬКИЙ. Геноцид та політика масового винищення цивільного населення у ХХ ст. — Л.: Літопис, 608 с.(п) 16,00
10. Світлана ФОРМАНОВА. Інвективи в українській мові. — К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 336. (п) 16,00
11. Джоуль ВАЛЬДФОҐЕЛЬ. Тиранія ринку. — К.: Темпора, 288 с.(п) 13,00
12. Антологія християнства. Хрестоматія з релігієзнавства і культурології. — Тернопіль: Мандрівець, 376 с.(п) 12,50
13. Адріан СЛИВОЦЬКИЙ. Мистецтво творення попиту; Прорив. — Л.: Український Католицький університет, 408+328 с.(о) 12,00
14. «Громадська думка». Анотований системний покажчик. 1905-1906. — К.: Темпора, 454 с.(п) 11,75
Енциклопедичні та довідкові видання
1. Ґвара. Автентична Львівська Абетка. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 70 с.(п) 59,00
2. Рух опору в Україні. Енциклопедичний довідник. Друге видання, доповнене. — К.: Смолоскип, 896 с.(п) 51,63
3. Велика сучасна енциклопедія. Том 1,2 (А–Б, Б–Г). — Х.: Клуб сімейного дозвілля, 352+352 с.(п) 39,38
4. Святослав КАРАВАНСЬКИЙ. Практичний словник синонімів української мови. — Л.: БаК, 536 с.(п) 37,75
5. Іван ВИХОВАНЕЦЬ. Розмовляймо українською. — К.: Пульсари, 160 с.(п) 25,00
6. Орест КРУКОВСЬКИЙ, Степан ПАХОЛКО. Українська фалеристика. — Л.: Апріорі, 120 с.(п) 25,00
7. Олена ЛЕВЧЕНКО. Українсько-російсько-білорусько-болгарсько-польський словник порівнянь. — Л.: Видавництво Львівської політехніки, 748 с.(п) 24,75
8. Ангеліка ШМЕЛЬЦЕР. Коні холоднокровні. — Х.: Фактор, 192 с.(п) 19,75
9. Словник іншомовних слів. — Х.: Прапор, 623 с.(п) 18,38
10. Іван ОГІЄНКО (митрополит ІЛАРІОН). Наша літературна мова. Сер. «Зарубіжні першодруки». — К.: Наша культура і наука, 356 с.(о) 17,00
11. А.Г.ЗАГОРОДНІЙ, Г.Л. ВОЗНЮК. Фінансово-економічний словник. — Л.: Львівська політехніка, 844 с.(п) 16,50
12. Валентин СЕВЕРЕНЮК. Популярний коментований словник українських прислів’їв та приказок. — Луцьк: Твердиня, 144 с.(о) 16,00
13. Великий енциклопедичний ілюстрований словник. — Донецьк: БАО, 768 с.(п) 16,00
14. В.А.ЗАБІЯКА, І.М. ЗАБІЯКА. Світ фразеологізмів. Етимологія, тлумачення, застосування. — К.: Академія, 304 с.(п) 13,50
У Єгипті живе понад 100 мільйонів люду, третина всього арабського світу. >>
В Івано-Франківську з 12-го по 15 вересня тривав мультижанровий фестиваль «Харків: (не)релокована культура», який організовувала Національна спілка театральних діячів України за підтримки Українського культурного фонду. >>
У столиці проходить 35-й Міжнародний фестиваль «Київ Музик Фест». >>
За перші двадцять років незалежности кількість українських перекладів з арабської коливалася навколо 2%. >>
Найбільшу картину в Україні створив український художник Петро Антип – вона розміщена в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків у Луцьку. >>
Львів і всі учасники готуються до відкриття культового міжнародного театрального фестивалю «Золотий Лев-2024», який проходитиме з 3-го по 10 жовтня. >>