Депутати дніпропетровської міськради, зібравшись на чергову сесію буквально на півгодини, встигли ухвалити «доленосне» рiшення — присвоїти звання «Почесний громадянин Дніпропетровська» «новоспеченому» віце–прем’єр–міністру Олександру Вілкулу, якого називають людиною, близькою до Ріната Ахметова.
Логіку депутатiв збагнути важко навіть на тлі того, що почесним громадянством раніше нагородили чимало полiтикiв, зокрема і таких одіозних, як Леонід Брежнєв із Павлом Лазаренком. Проте, на відміну від них, Олександр Вілкул у Дніпропетровську не жив і пропрацював на посаді голови облдержадміністрації менше трьох років. Отож у масовій свідомості його посада сприймалася як перехідний етап, свого роду трамплін на шляху до столичних владних кабiнетів, що, зрештою, нещодавно й сталося.
Як пояснювалося на сесії міськради, чи не найголовнішою заслугою для увічнення 38–річного Вілкула стала реалізація ним потужних проектів розвитку міста та області. Але тут виникає ще більше запитань, адже ці проекти втілювали і продовжують втілювати у життя тисячі дніпропетровців, які працюють так само самовіддано і в обласному центрі живуть постійно, а не тимчасово, проте звання почесних громадян чомусь не заслужили. Крiм того, дніпропетровські депутати мимоволi кинули камінь у город міської влади. Чим вона тоді, мовляв, займалася, якщо молода людина з Кривого Рогу за менш ніж три роки самотужки спромоглася зробити стільки, що заслужила звання «Почесний громадянин Дніпропетровська»?
Батько Вілкула — Юрій Григорович, нинішній міський голова Кривого Рогу, не так давно теж отримав звання Почесного громадянина міста гірників. І теж за всеохоплюючої одностайності місцевих народних обранців. Щоправда, на відміну від сина у Дніпропетровську, Кривий Ріг для Юрія Вілкула є рідним.