Позавчора пішов iз життя народний артист України, провідний актор Театру російської драми імені Лесі Українки Олександр Бондаренко. Минулої осені йому виповнилося всього лише 52 роки.

Найбільша міжнародна копродукція за участі України, фільм «Параджанов» наразі перебуває на фінальному етапі. Про це розповів режисер та виконавець головної ролi Серж Аведікян. «Зйомка на натурі закінчилася, зараз займаємось кольорокорекцією», — поділився режисер, завітавши на відкриття фестивалю французького кіно у Києві. За словами пана Аведікяна, фільм буде готовий до кінця березня. Творці стрічки сподіваються, що світова прем’єра відбудеться у Каннi, а українська прем’єра має відбутися на Міжнародному кінофестивалі в Одесі, а повноцінний прокат, яким займатиметься «Артхаус Трафік», розпочнеться у вересні 2013 року.

Авторами першого літературного варіанту німецької легенди про брата й сестру Ханселя та Гретель були брати Грімм. З їхньої легкої руки ця містично–детективна історія ось уже двісті років тримає увагу не лише дітлахів, а й представників різних мистецьких жанрів, які регулярно намагаються якщо не переповісти сюжет на свій лад, то принаймні відштовхнутися від нього, надихнутися ним, створюючи щось оригінально–жахливе. Багато років до неї придивлявся і режисер та сценарист Томмі Віркола, найвідомішим фільмом якого до сьогодні вважали зомбі–комедію «Мертвий сніг».

У це важко повірити, але в столиці регіону, представники якого охопили собою чи не весь владний олімп країни, у місті з майже мільйонним населенням функціонують лише два музеї.

Звісно, є ще кілька старих паровозів, поставлених на запасну колію позаду міського вокзалу (і це йменується«музеєм залізниці»), а також усілякі «кімнати слави» пожежників, міліціянтів, але справді професійних, постійно діючих музейних експозицій у Донецьку лише два — краєзнавчий та художній музеї. Останній з названих уже понад півстоліття квартирує у приміщенні, що безліч разів заливалося «квартирантами» з верхніх поверхів — добре, якщо лише гарячою водою із прорваних труб опалення. Та безпосередньо в музейних залах на вас чекає приємна несподіванка: попри невиграшне («вагончиком») розташування експозиційних площ, убивче освітлення через бокові вітрини та вельми скромну присутність творів загальновідомих, хрестоматійних митців — колекція створює досить цілісне, навіть стильне враження.

Про це «вогнище культури» у вугільному краї — наша розмова з багаторічним керівником Донецького художнього музею Галиною Чумак. Пані директорка — особа непроста. Нещодавно в Донецьку побував кореспондент однієї з відомих газет США, аби підготувати репортаж про приазовських греків. Галина Чумак як активна учасниця місцевої грецької громади багато розповіла гостю про легендарне переселення з Криму, видатні історичні постаті свого народу, тонкощі мови, культури. Але фінал бесіди все одно вивела на те, що вона в першу чергу почуває себе громадянкою своєї держави, тобто українкою.