Країна «фараонів»

Відзначивши другу річницю з початку революції, наслідком якої стало відсторонення від влади багаторічного президента Хосні Мубарака, повна зміна влади й політичного устрою в країні, Єгипет знову опинився на порозі громадянської війни. На вулиці великих міст знову вийшли сотні тисяч єгиптян, які знову виступали проти влади — але цього разу вже нової, ісламістської, чесно обраної народом на вільних і майже прозорих виборах. Учасники демонстрацій звинувачували президента Мохаммеда Мурсі та його соратників у «зраді ідеалів революції», монополізації влади та інших гріхах.

Попри гарячий характер арабів, протести були, наскільки це можливо, мирними, з невеликою кількістю крові. По–справжньому ж криваві заворушення спалахнули після оголошення вироку звинуваченим у трагедії, яка розігралася на стадіоні міста Порт–Саїд 1 лютого 2012 року. Тоді після зустрічі місцевого футбольного клубу «Аль–Масрі» зі столичним «Аль–Ахлі» між уболівальниками двох команд спалахнула масова бійка, в результаті якої загинули 74 й постраждали сотні осіб. Минулої суботи суд у Каїрі засудив 21 обвинуваченого (усі — фанати «Аль–Масрі») в цій справі до смертної кари. Вирок ще 53 обвинуваченим буде оголошено 9 березня.

Після оголошення цієї новини на вулиці Порт–Саїда вихлюпнулося розгніване море місцевих «ультрас». Поліція намагалася їх утихомирити за допомогою тих самих засобів, застосування яких закидав засу­дженому за це екс–президентові Мубараку чинний глава держави. У результаті стрілянини, на яку протестувальники відповідали камінням і пляшками із запалювальною сумішшю, загинуло понад 30 людей. Наступного дня їхній похорон перетворився на нову трагедію — поліція намагалася і його розігнати, як демонстрацію. У результаті близько 400 людей потрапили до лікарень, надихавшись сльозогінного газу, ще 17 — із вогнепальними пораненнями. Принаймні для чотирьох випущені поліцією кулі стали смертельними.

Тим часом аналогічні події відбувалися і в Каїрі, де футбольні фанати навіть захопили центральну станцію метро ім. Анвара Садата, скандуючи через станційні гучномовці антипрезидентські гасла. Демонстранти намагалися прорватися і в будівлю держтелерадіо, але охороні вдалося відбитися за допомогою газових гранат. І в Каїрі, і в інших містах зафіксовано напади на офіси політичного крила руху «Брати–мусульмани» — Партії свободи і справедливості.

Сутички протестувальників із правоохоронцями також відбувалися в Александрії та — особливо жорстокі — Суеці, де загинуло не менше сімох демонстрантів та один поліцейський. Зрештою президент Мурсі оголосив у трьох особливо бунтівних провінціях країни надзвичайний стан терміном на 30 днів і закликав народ «припинити насильство та висловлювати свої думки вільно і мирно». Відповідне звернення глава дер­жави поширив... у своєму «Твіттері». А сам у розпал подій полетів до Аддіс–Абеби на саміт Африканського союзу, що відбувся в столиці Ефіопії минулої неділі.

Утім увечері того ж дня Мурсі повернувся до Каїра і цього разу виступив уже в ефірі державного телебачення, закликавши всі політичні сили країни до політичного діалогу, аби «якнайшвидше знайти шляхи виходу з кризи». Президент заявив, що вважає те, що сталося, «проявами контрреволюції, яку народ відкидає й засуджує». «Наша дер­жава спроможна захистити себе. Я проти надзвичайних заходів, але коли я бачу, що безпека країни опинилася під загрозою, то іншого виходу немає», — наголосив Мурсі.

Попри надзвичайний стан і комендантську годину, локальні сутички в Каїрі відбувалися і вчора. У курортних містах — Хургаді, Шарм–ель–Шейху тощо — наразі спокійно, хоча туристи неабияк стурбовані ситуацією.