Пан Михайло передплачував і уважно читав «Україну молоду» як, за його словами, «найпатріотичнішу масову національну газету». Для нашого видання він кілька разів коментував доленосні події в житті держави і дав інтерв’ю «Останні з підземного бункера», в якому розповів про героїчну загибель 17 травня 1954–го полковника «Грома» (Миколи Твердохліба), командира військової округи УПА «Говерля», лицаря Золотого Хреста Заслуги I класу.
Михайло Зеленчук (псевдо «Деркач») тієї зими перебував із командиром «Громом» в одному бункері на схилі гори Березовачка. «Коли в 1990 році, — розповідав він «УМ», — я показував івано–франківським студентам місце біля села Зелена, де, оточений енкаведистами, полковник «Грім» застрелився з дружиною Ольгою, молоді люди казали, що за місяць перебування в криївці, напевне, збожеволiли б. Можливо. А для нас тоді це був єдиний спосіб життя. Інакше існувати не могли. І не тільки існувати — боротися».
Народився Михайло Зеленчук 27 вересня 1924 року в селі Зелена на Надвірнянщині. У 20–річному віці став членом ОУН. За участь у національно–визвольній боротьбі в 1955 році був засуджений до розстрілу. Невдовзі вирок замінили 25–річним ув’язненням. Покарання відбував у Мордовії. У 1990–му колишній хорунжий УПА «Деркач» організував й очолив Всеукраїнське братство ОУН–УПА, котре через 5 років було прийнято в Європейську конфедерацію ветеранів Другої світової війни. Автор книги «В’язень на літеру «ЗЕТ».
Михайло Зеленчук насправді став останнім із бункера на горі Березовачка, хто відійшов у вічність. Учора героя національно–визвольної боротьби, за його заповітом, поховали в рідному селі Зелена.