Перед незвичною дилемою постали нещодавно депутати Кременчуцької міської ради, яким належало затвердити нові правила утримання собак, котів та диких тварин. Адже проект згаданих «святців» дозволяв заводити другого домашнього улюбленця у власному помешканні тільки тоді, коли одержиш письмову (!) згоду на те сусідів зі свого, а також нижчого і вищого поверхів багатоквартирної «рукавички». Не менш обов'язковим для виконання був і наступний пункт правил, згідно з яким найменше перенаселення квартири тваринами мало підкріплюватися офіційним дозволом санепідемстанції.
З одного боку, прагнення позбутися котячих чи собачих «ферм» у будинках для людей нібито зрозуміло. З іншого — ті ж таки домашні тварини, як і будь-які живі істоти, мають здатність розмножуватися. То невже щоразу після того, як у вашої кицьки «знайдуться» кошенята, треба бігти за письмовою «індульгенцією» на співжиття з ними до сусідів ледь не з усього під'їзду? І чи не використовуватиме дехто з надто «прискіпливих» сусідів власне «право вето» як своєрідний дубець для постійного шантажу. До того ж важко припустити, що господар при здоровому глузді роками грітиме собі боки котячими чи собачими «виводками». Водночас прилаштувати потомство домашніх улюбленців деінде (у родичів, знайомих, через відповідні оголошення у пресі тощо) за день чи тиждень практично неможливо. Зрештою, тим, хто оцінює подібні життєві ситуації не зовсім адекватно, не тільки писані правила, м'яко кажучи, до лампочки. Як і для живодерів, готових знищувати домашніх тварин не лише на «міченій» території... Отже, на штрафи наражатимуться передовсім законослухняні громадяни, котрі у поводженні з братами нашими меншими сповідують найгуманніші принципи?
З урахуванням цих та інших аргументів і, власне, здорового глузду депутати міськради визнали за недоцільне запроваджувати згадані «спецдозволи» від сусідів на утримання в квартирі кожної другої кішки чи собаки. Згідно зі щойно затвердженими правилами, кількість тварин, якими кременчужани можуть заселяти свої помешкання, не обмежується. Набагато важливіше, щоб при цьому їхні власники дотримувалися елементарних санітарно-гігієнічних вимог стосовно такого співмешкання. Тож цілком справедливим видається запроваджене новими правилами жорсткіше адмінпокарання для тих, хто не прибирає за своїми улюбленцями повсюдно, надто — під час вуличних прогулянок з ними. Прикро тільки, що саме ця вимога була і залишається «найпроблемнішою» для виконання. Звісно, не лише в Кременчуці.