В одному із сіл Козівського району Тернопільської області сталася подія, яку ще довго будуть обговорювати місцеві жителі. До однієї із сільських жінок приїхав на літні канікули чотирнадцятирічний онук з Миколаєва. Кілька днів тому він розважався під вечір тим, що катався по вулиці на саморобному візку, беручи час від часу за «пасажира» когось із малечі. Так посадив на той візок і шестирічну дівчинку, і, трошки покатавши її, раптом скерував свій «транспортний засіб» у бік пшеничного поля.

Чернівецькі соціологи, що проводили в області дослідження щодо гендерної політики в Україні серед жительок Буковини, оприлюднили днями досить цікаві факти. Виявляється, більше половини жительок Чернівецької області вважають, що дискримінація жінок в Україні існує — в сімейно-побутових стосунках, під час оформлення на роботу та в кар'єрному зростанні. Приміром, на запитання «Чи існує загалом в українському суспільстві реальна рівність прав жінок і чоловіків?» «так» відповіли лише 33 відсотки респонденток.

Оперативний працівник Вільнянської виправно-трудовій колонії № 20 своє підвищення у посаді сприйняв як карт-бланш для утвердження власного авторитету поміж ув'язнених. Під час одного «спілкування» з «авторитетом» начальник вирішив, що його співбесідник поводиться невідповідно, без поваги ставиться до співробітника колонії — і жорстоко побив ув'язненого (слідчі встановили, що потерпілому завдано близько тридцяти ударів кийком!).

Перед незвичною дилемою постали нещодавно депутати Кременчуцької міської ради, яким належало затвердити нові правила утримання собак, котів та диких тварин. Адже проект згаданих «святців» дозволяв заводити другого домашнього улюбленця у власному помешканні тільки тоді, коли одержиш письмову (!) згоду на те сусідів зі свого, а також нижчого і вищого поверхів багатоквартирної «рукавички». Не менш обов'язковим для виконання був і наступний пункт правил, згідно з яким найменше перенаселення квартири тваринами мало підкріплюватися офіційним дозволом санепідемстанції.

У вельми оригінальний спосіб заробляв на хліб і до хліба мешканець одного із сіл Токмацького району: своїм клієнтам чоловік пропонував широкий вибір... снарядів, а також «дрібнішого» товару — мін. Подейкують, ніби не тільки колишнi шанцi, а й сучасні сумнозвісні склади артбази під Новобогданівкою регулярно слугували зловмиснику джерелом оновлення домашніх запасів. Офіційно таке припущення ще не підтверджують; фахівці вибухотехнічної служби достеменно встановили тільки, що боєприпаси у «пана Івана» бойові! Але де вiн їх узяв — невiдомо.

Спорт на Рівненщині — явище доволі проблемне. Спортивні споруди занепадають, спортивні школи занедбано. Через нестачу коштів міська влада змушена була продати незавершене будівництво задуманої в Рівному як найбільшої спортивної школи, нині перетвореної на ринок. Відбуваються ці «неспортивні» процеси в основному через складнощі, пов'язані з фінансуванням, які значною мірою стосуються й такої популярної гри, як футбол.

Упродовж двох діб мешканці населених пунктів, розташованих по обидва береги невеликої річки Ворона, від села Виноград до міста Тисмениці, збирали «свіжу» мертву рибу для згодовування свійським водоплавним птахам. Униз за течією траурними ланцюжками догори пузом пливли «червонокнижні» марена та вирезуб, а також — головні, єльці, щуки, окуні, коропи та плітки.